Який ВНЗ обрати: як досягти компромісу з дітьми

Є батьки, яким дуже пощастило, - їхня думка про те, до якого ВНЗ "вступати" своє чадо, цілком збігається з думкою останнього. Таких щасливців мало. "Деньги" довідались, як досягти компромісу з власною дитиною-абітурієнтом.

Каста тих, що не визначились

"У моєї дочки років у 17, здається, розпочався перехідний вік", - пригадує юрист Тетяна Секоріна. За її словами, дочка Яна влаштовувала скандали вдома, стверджуючи, що ні за що не стане вступати на юридичний. Саме цей факультет університету закінчили і сама Тетяна, і її чоловік. І саме там у дбайливих батьків були налагоджені зв'язки. "Яна не могла відповісти на питання: ким же вона хоче бути? Говорила тільки, що точно не юристом", - ділиться Тетяна. Врешті-решт, мати і дочка дійшли компромісу: Яна поступатиме і куди захоче, і на юридичний факультет, добре що іспити у ВНЗ проходять у різний час. А оскільки до травня юна персона так і не вирішила, ким вона хоче стати, мамин вибір виявився дуже доречним. Яна таки вступила на юрфак.

Психологи стверджують, що відверто тиснути на людину в такому небезпечному віці - собі дорожче. "Це викликає тільки спротив і бажання зробити по-своєму, нехай навіть на гірше", - пояснює психолог Вікторія Черняєва. Тому варто шукати обхідні шляхи. І робити це потрібно якомога раніше.

Завбачливі батьки беруться "обробляти" нащадка подекуди років за п'ять до вступу, заходячи здалеку. Починають з компліментів: "О, який з тебе вийде чудовий лікар!" Дитя поступово привчається до думки, що медицина - це його або її істинне покликання. Але що робити, якщо час не чекає, а дитина б'ється в істериках і наполягає на кар'єрі пожежника? Є декілька методів впливу.

Спосіб впливу №1. Залізна логіка

Хоча логіка у цьому віці сприймається не найкраще, можна спробувати звернутися до розуму тінейджера. "Якщо батьки непокояться про те, що професія вибрана емоційно і не зможе прогодувати у майбутньому, то варто сісти разом і проаналізувати всі "за" і "проти", - закликає Вікторія Черняєва. У такому випадку, говорить вона, допомагають цілком конкретні запитання: "Де ти збираєшся працювати художником?", "Як зароблятимеш гроші, якщо підеш в актори?"

При змалюванні бажаного для батьків варіанту важливо не забути розписати дитині її прекрасне майбутнє як у "потрібному" ВНЗ, так і після нього. У жодному випадку не варто згадувати, що вчаться там одні багаті нероби (якщо, звичайно, це не є для дитини плюсом). Або ж про те, що доведеться серйозно працювати, щоб успішно там навчатися. Концентруватися потрібно на тому, що там-то він або вона точно знайдуть друзів і однодумців, а вчитися буде так цікаво, що навіть зовсім не складно.

Звичайно, не варто відверто обманювати. Потрібно просто продати товар у красивій упаковці. "Зрозуміло, якщо людина - явний гуманітарій, не варто переконувати її вступати на мехмат", - говорить психолог Анастасія Петюренко. За її словами, це загрожує падінням самооцінки людини і авторитету батьків у її очах. Питання "Що ви мені підсунули?" постане вже на першій сесії. "Радячи що-небудь, варто, перш за все, зрозуміти, до чого схильний сам підліток, а не його батьки", - нагадує пані Петюренко.

Спосіб впливу №2. Погляд збоку

"Ми ніяк не могли вмовити свого сина вступати до КІМВ, а не на бухоблік, як він вирішив", - розказує спеціаліст із зовнішньоекономічних зв'язків Олександр, який сам закінчив Інститут міжнародних відносин. "Нам переваги здавалися очевидними. Але донести зміст до сина чомусь не виходило", - говорить він. Олександру і його дружині допоміг випадок: сину подзвонив старий приятель, який саме рік як навчався на міжнародника. Олександр говорить, що після цієї розмови його син просто загорівся ідеєю "гризти граніт" там же. "Судячи з усього, друг розповів сину те саме, що й ми з дружиною", - припускає Олександр. Але думка ровесника виявилася більш авторитетною. І це ще один ключик!

Ситуацію, яка виникла природно, можна і влаштувати, запевняють психологи. Важливо знайти людину, до якої дитина прислухається, і попросити його або її вплинути відповідним чином. Можливо, робити те, що говорять батьки, для тінейджера не "круто", а ось до поради однолітка, старого друга сім'ї або навіть свого тренера чадо прислухається.

Спосіб впливу №3. Рішення за тобою!

Головне для підлітка - усвідомлення того, що рішення прийняте самостійно. Тому мудрі батьки влаштовують все так, нібито нащадок сам вирішив вступати туди, куди потрібно. Для цього необхідно організувати декілька "серйозних розмов".

"Насправді, при бажанні, людину можна підвести до певних висновків, прищепити їй якусь ідею", - говорить коуч і бізнес-тренер Василь Чернов. Інше питання, чи варто все-таки брати на себе таку відповідальність. Адже вона все одно лежить при цьому на одному з батьків-доброзичливців.

"Я зачепила тему вступу, коли син був у 9-му класі", - розповідає Альона, PR-менеджер. За її словами, у неї самої немає вищої освіти, тому вона хотіла, щоб син вивчав щось "фундаментальне". Їй здавалося, що це буде найкращою страховкою від невдач. "Я зуміла швидко навести його на правильні думки", - згадує вона. Син Альони з ентузіазмом займався перед вступом до обраного мамою ВНЗ на факультет економіки. Проблеми виникли на другому курсі - молодий чоловік раптом зрозумів, що рішення ухвалили за нього, але йому це не підходить. Зараз він навчається на дизайнера в іншому ВНЗ.

Заборонені прийомчики

Який би спосіб не обрали батьки для умовлянь, є методи, якими користуватися не можна за жодних обставин. У першу чергу, це порівняння з іншими дітьми - "А ось Ганнуся вступає на філфак". Окрім "Ганнусі", батьки часто вдаються і до порівнянь зі старшими братами-сестрами та іншими родичами. "Порівняння не "на свою користь" завжди викликає у людини негативні емоції", - запевняє Анастасія Петюренко. Тому є ризик, що підлітковий розум відкине пропозицію, навіть якщо до цього думки батьків і чада збігались.

Другий заборонений прийом - загрози і обіцянки. "Якщо ти не вступиш, то будеш все життя підлоги підмітати". Під таким тиском підліток може вирішити довести рідним, що підмітання підлог - це і є його покликання.

Обіцяти за вступ до потрібного ВНЗ поїздку на море або купівлю машини - це пряма вказівка людині на її залежність від батьків. "У цьому віці, зазвичай, такі методи не діють і можуть майже дорослій людині видатися образливими", - стверджує пані Петюренко.

Пропащі роки

За наполяганням батьків Олександра шість років відучилася на економіста-міжнародника, хоча все життя бачила себе виключно в моді та мистецтві. "Якщо іноді мені і вдавалося себе переконати, що я займаюся корисною для себе справою, то до кінця навчання я остаточно зрозуміла, що втрачаю час дарма", - ділиться Олександра.

Одержавши диплом, Олександра влаштувалася на роботу за профілем і негайно впала в депресію. "Вчитися на економіста було нудно, але це не йде у жодне порівняння з тим, як мені нудно працювати економістом!" - розказує дівчина. Через два роки страждань Олександра виграла стипендію і виїхала вивчати дизайн одягу до Італії. "Якби я могла сама прийняти рішення, то не втратила б стільки років", - нарікає вона.

Випадок Олександри досить показовий. Окрім дарма згаяного часу, вступ не "туди" - це ще і викинуті гроші: $700-4000 на рік, залежно від ВНЗ, і близько $1000-2000, витрачені на підготовку.

Батьки, які вважають, що вони "краще знають", рідко усвідомлюють, що їхні діти - це зовсім не вони самі. І що іншій людині, цілком імовірно, потрібне щось зовсім інше, аніж їм. "До 17 років людина стає вже цілком сформованою особистістю і здатна приймати власні рішення", - говорить психолог Анастасія Петюренко. Якщо таке рішення прийняте, якщо воно усвідомлене і обдумане, то варто довірити дитині право визначити власне майбутнє.

На думку психолога Вікторії Черняєвої, примушувати дитину йти по батьківських стопах (сімейна традиція - бути лікарями, юристами, геологами...) - вельми небезпечний шлях. Він позбавляє підлітка можливості проявити власні сили і свою унікальність. Можливо, людина могла б стати видатним художником, а його примушують бути посереднім бухгалтером.

"Батьки можуть допомогти своїм дітям визначити, до чого у них більше здібностей", - зауважує пані Черняєва. Після цього варто пояснити нащадку, яка професія найкраще допоможе реалізувати себе і який ВНЗ готує професіоналів саме у цій сфері.

Опитані "Деньгами" спеціалісти радять батькам і дітям, які приймають таке доленосне рішення, почитати літературу з вибору кар'єри, пройти потрібні тести на виявлення здібностей (є і в літературі, і в Інтернеті). І навіть поговорити з викладачами обраного ВНЗ. Вони зможуть підказати, які особистісні якості допомагають, а які заважають у обраній професії, і визначити, чи є вони у підлітка.

Можна навіть відправити дитину на спеціальний тренінг з профорієнтації. Зазвичай вони відбуваються у вихідні дні, тривають декілька годин і коштують $50-60. Там фахівці спробують виявити сильні і слабкі сторони людини і направити її енергію в потрібне русло. При цьому варто уникати різноманітної езотерики на кшталт "звернися до свого вищого "Я" і визнач своє покликання". Цілком раціональні психологічні тести вже достатньо випробувані.

І наостанку. Не варто боятися, що без престижної "корочки" людина не зможе знайти себе і жити добре. Практика показує, що часто зовсім не освіта відіграє вирішальну роль при виборі кар'єри і подальшому професійному зростанні.

Підсумок: Не варто тиснути на нащадка при виборі ВНЗ для вступу. Можна шукати компроміси, допомагати у виборі, підказувати, використовуючи "хитрі підходи" - але не більше.

Переклад статті
Ольги Циганкової
"Какой вуз выбрать: как достичь
компромисса с детьми",
джерело: "Деньги", №10(76) 06.03.2008

Попередня сторінка розділу: Статті