Королівство кривих дзеркал, або про роль рейтингів у визначенні пріоритетів розвитку вищої школи України

Всезростаюча в Україні популярність різного роду рейтингів має в своїй основі в числі інших дві важливі причини: бажання громадян знати "хто є хто" в різних сферах суспільного життя а також усвідомленням рейтингу як дуже ефективного інструменту сучасного маркетингу. Залежно від правдивої мети складання конкретного рейтингу він служить істині (наприклад, рейтинги в різних видах спорту), або є елементом маніпуляції суспільною свідомістю і загрозою для самого суспільства. Останнє найчастіше має місце, коли до складання рейтингів долучаються "зацікавлені" політики та їх соратники (наприклад, передвиборчі рейтинги, чи скандально відомий рейтинг "Великі українці"). Особливо ефективним рейтинг, як елемент маніпуляції, є в пострадянських країнах, оскільки громадяни ще не мають виробленого імунітету до такого роду інструментів, а довіра до засобів масової інформації ще не до кінця знищена.

Тому не дивно, що різноманітні рейтинги вищих навчальних закладів, які періодично появляються в пресі, завжди викликають підвищений інтерес, і не тільки серед освітян. На жаль, на відміну від рейтингів, які складаються на основі достатньо об'єктивних даних (результати спортсменів на змаганнях, фінансові показники банківської діяльності тощо) рейтинги вишів складаються на основі суб'єктивно підібраних показників, що інколи приводить до конфузів. Досить згадати 41-ше (!) місце Національного університету імені Івана Франка в нещодавно опублікованому в газеті "Дзеркало тижня" рейтингу університетів України (у всіх інших рейтингах він на четвертому місці). Для фахівців це навіть не смішно, а от абітурієнтам, які вибирають своє майбутнє, такого роду "інформація" може дорого коштувати.

Зупинюся на одній дуже важливій, на мою думку, ролі рейтингів - їх впливі на визначення пріоритетів діяльності та розвитку університетів. Природно, що керівникам, працівникам та студентам вишів небайдужим є місце їх alma mater в тому, чи іншому рейтингу. Очевидно, що структури показників рейтингів вивчаються, і на основі цього приймаються певні рішення щодо оперативної діяльності та стратегії розвитку навчального закладу. Серед відомих в Україні рейтингів - Міністерства освіти і науки України, ЮНЕСКО-СЕПЕС (газета "Дзеркало тижня"), Софія Київська, роботодавців (газета "Деньги") лише для перших двох структури та вагові коефіцієнти показників знайти достатньо легко. Як проректора з міжнародних зв'язків, мене особливо зацікавили розділи рейтингів, на основі яких визначається індекс міжнародного визнання університету, що в світлі творення Європейського простору вищої освіти (Болонський процес) матиме суттєвий вплив на місце українського вишу на європейському освітянському ринку. Тим паче, що в більшості відомих мені зарубіжних рейтингів подібний індекс не визначається взагалі, оскільки вважається, що міжнародна діяльність першочергово є інструментом для досягнення основних завдань університету - підготовки фахівців, наукової та інноваційної діяльності, обслуговування потреб місцевих громад.

Розпочнемо із рейтингу Міністерства освіти і науки України. Презентація здобутків університету на міжнародному рівні оцінюється за 12-ма показниками, які розбиті на 3 групи: міжнародні зв'язки (7 показників), в основі яких співпраця із зарубіжними вишами-партнерами, участь у міжнародних проектах, навчання іноземних громадян та міжнародна наукова співпраця; міжнародна виставкова діяльність (2 показники) та здобутки студентів на міжнародному рівні (3 показники). Недоліком міністерського рейтингу в цілому вважаю занадто велику загальну кількість показників (112 показників, розбитих на 10 категорій), зазвичай діяльність університетів на Заході оцінюється за 20-30 показниками. Але, що стосується рівня міжнародного виміру діяльності вишу, то даний рейтинг дозволяє отримати достатньо об'єктивну та збалансовану оцінку і може бути успішно використаний для визначення пріоритетних напрямків розвитку міжнародної співпраці.

Діаметрально протилежне враження справляє рейтинг ЮНЕСКО-СЕПЕС. Незважаючи на те, що міжнародне визнання є одним із трьох критеріїв оцінювання діяльності університету в цілому (в міністерському рейтингу - одним із десяти), а його питома вага складає 20 відсотків всього рейтингу, реально оцінити цей напрям роботи навчального закладу є неможливо. Судіть самі, серед 6 показників даного критерію лише один - кількість іноземних студентів на практиці свідчить про міжнародне визнання. До того ж зміна ваги цього показника у цьому році у вісім (!) разів по відношенню до його минулорічної ваги багато про що говорить. Решта показників визначаються фактом членства вишу в різноманітних асоціаціях. Фахівці знають, що для досягнення такої мети багато праці не потрібно: оформляй заявку і плати щорічні внески, які залежно від рангу асоціації сягають від декількох сотень до декількох тисяч доларів чи євро. Окремий інтерес викликає перелік асоціацій, за участь в яких університету налічуються бали. Наприклад, Євразійська асоціація університетів. Інформацію про неї не легко знайти в Інтернеті, є лише веб-сторінка профспілкової організації цієї асоціації, з якої можна дізнатися, що до основних завдань ЄАУ входять "збереження єдиного освітнього простору Євразійського регіону, єдиного рівня вимог до змісту університетської освіти, еквівалентності дипломів університетів - членів Асоціації". Актуально і важливо! Особливо в контексті творення Європейського простору вищої освіти.

Поза увагою укладачів рейтингу - "фахівців ЮНЕСКО" залишилися не тільки згадані показники міністерського рейтингу, але й участь університетів в консорціумах великих міжнародних проектів (наприклад, за програмою Темпус), в європейській Рамковій програмі фінансування наукових досліджень, проведення на базі наших вишів крупних міжнародних симпозіумів та конференцій, запрошення українських вчених до читання лекцій та проведення наукових досліджень в провідних університетах світу, студентська міжнародна співпраця. Перелік можна продовжити. Тому абсурдним, але логічним у цьому рейтингу є, наприклад, нульовий рівень міжнародного визнання Львівської академії мистецтв. Адже організація у Львові світових конгресів гутного скла, на які (за добрі гроші) охоче приїжджають митці з десятків країн світу для участі в майстер-класах, на індекс міжнародного визнання не впливає. До речі, сумарний індекс міжнародного визнання наявних в Топ-200 усіх дванадцяти Львівських університетів, в числі яких шість є національними, згідно із даними рейтингу ЮНЕСКО-СЕПЕС є рівним індексу міжнародного визнання однієї Одеської державної академії будівництва і архітектури!?

Очевидно, що говорити про визначення пріоритетів розвитку міжнародного співробітництва на основі таких рейтингів нема сенсу.

А кому потрібна дорога, що не веде до Храму?

Проф. Ю.Рашкевич,
Національний університет
"Львівська політехніка"

Попередня сторінка розділу: Рейтинги