Гранти і вузи

Для тих, хто хоче безкоштовно вчитися за кордоном, можливостей з кожним роком стає все більше. Головне - досконало володіти хоча б однією іноземною мовою, вчитися на відмінно і не шкодувати сил на пошуки.

Вступити до закордонного ВНЗ можна як відразу після школи, так і після першого курсу вітчизняного ВНЗ. Для цього існують спеціальні освітні програми, започатковані іноземними приватними і громадськими фонадами та їх представництвами в Україні. "Такі фонди відправляють українських студентів на навчання до закордонних університетів за свій рахунок. Відбирають тільки найкращих - на підставі конкурсу атестатів і за результатами тестів. Щоправда, у такому випадку максимум, на що може розраховувати абітурієнт, це Греція, Румунія, Болгарія і Польща. На навчання доведеться витратити як мінімум шість років - рік на вивчення мови на спецкурсах і п'ять років безпосередньо на університетську програму", - пояснює директор Департаменту міжнародного співробітництва і європейської інтеграції Міносвіти і науки України Ємельян Сухолиткий.

Здобути диплом студента одного з ВНЗ Америки або "старої Європи" - Німеччини, Франції, Англії, можна і після четвертого курсу українського вузу і за наявності ступеня бакалавра. Можливостей тут декілька. Перша - програма міжнародного обміну студентами, яка діє у рамках угоди між Міністерством освіти і науки України і аналогічними міністерствами інших країн - США, Великобританії, Франції, Німеччини тощо. Практично щороку ВНЗ обмінюються між собою однаковою кількістю студентів за заздалегідь обумовленою квотою. Щоправда, тут є один істотний недолік: дуже багато охочих. "Конкурс в американські університети іноді сягає до ста осіб на місце, при цьому заявки приймаються з усієї країни, і для столичних жителів ніяких пільг не існує", - говорить Е. Сухолиткий.

Друга - міжнародні освітні програми, які здійснюються іноземними фондами та їх представництвами в Україні. В основному молодь потрапляє до Америки і Європи. Міністерство освіти і науки України ніяк не впливає на відбір студентів, а лише інформує їх про умови прийому документів та координати фондів. "Всю роботу виконує приймаюча сторона, а нашому міністерству лише надається остаточний список щасливчиків", - пояснює Е. Сухолиткий, і додає, що за допомогою таких програм одержати заповітний закордонний диплом може набагато більша кількість українців, ніж через програму обміну. Щорічно по лінії міжнародних освітніх програм на навчання до США і країн ЄС виїжджає по декілька тисяч студентів. Наприклад, тільки через німецьку ДААД щороку в університети Німеччини поступає близько 700 українських хлопців.

Конкурсний відбір у таких випадках проходить просто: заходиш на сайт фонду, заповнюєш електронну анкету і надсилаєш її по електронній пошті до спеціальної комісії.

Третя - урядові гранти іноземних держав. Умови вступу ті ж, що і для претендентів на стипендії від міжнародних освітніх програм, тільки навчання оплачують не приватні або громадські фонди, а урядові установи. Цього року Україна одержала дві такі стипендії з Естонії, п'ять - зі Словаччини (ці країни запрошували до своїх університетів охочих пройти магістерську програму), чотири - з Японії для охочих вивчати японську мову. Цікаво, що з кожним роком таких запрошень надходить все більше і більше. В основному зацікавленість виявляють Німеччина, Іспанія, Японія, Італія, Швеція і Фінляндія.

Відбір претендентів на отримання урядових стипендій також відбувається через Інтернет - спочатку заповнюються анкети і заявки, потім пишеться пояснення, чому претендент прагне вчитися саме в цій країні, а ні в якій інший. При цьому, як не дивно, закордонні чиновники вимагають від них переконливих пояснень на тему "Чим я, ставши фахівцем, зможу допомогти рідній Україні". Якщо потенційний студент не зможе переконати комісію у тому, що, вивчившись, він має намір застосувати знання на благо батьківщини, йому запросто можуть відмовити у гранті.

Четверта - міжнародні угоди університетів. Майже кожний столичний університет має "побратима" за кордоном. Наприклад, у КНУ ім. Т. Шевченка це Лейпцігський університет. Отже, вибравши курс на закордон, з'ясуйте, з ким дружить ваш ВНЗ. Регулярно цікавтесь у відділі міжнародного співробітництва, коли передбачається найближчий обмін, і при першій же нагоді подавайте заявку. Будьте готові, що боротьба в цьому випадку буде не на жарт, оскільки ректорат для таких цілей вибирає кращих з кращих.

П'ята - програми Євросоюзу. Вона з'явилася в Україні всього три роки тому і передбачає надання охочим на конкурсній основі стипендій для навчання у престижних університетах країн ЄС. За цю можливість можуть позмагатися бакалаври, які прагнуть одержати ступінь магістра і диплом міжнародного зразка саме в Європі.

До речі

Щасливчики, що вступили до закордонних вузів, повинні знати: законного шляху залишитися в країні після закінчення навчання не існує. Кожний власник європейського або американського диплома зобов'язаний повернутися до України і відпрацювати тут не менше двох років. Причому за фахом.

Порада

Можна, звичайно, ризикнути і поступити у Гарвард або Сорбонну самостійно, а потім почати шукати гроші на оплату навчання. В Міносвіти говорять, що в Європі є така практика: якщо ректорат бачить, що студент дійсно талановитий і перспективний, він підключається до пошуків фінансування. Одні вузи користуються підтримкою благодійних фондів, інші - урядових організацій - хто як. Але факт залишається фактом: гроші, врешті-решт, знаходяться.

Переклад статті
Світлани Торшиної
"Гранты и вузы",
джерело: "АиФ в Украине"

Попередня сторінка розділу: Статті