Шкільна освіта у Норвегії

Вздовж західного узбережжя Скандинавського півострова, майже на 60 тисяч кілометрів по береговій лінії, із півночі на південь, розташувалась Норвегія - найпівнічніша країна Європи. Усьому світові вона відома як країна, у столиці якої (Осло) щороку відбувається церемонія вручення Нобелівської премії.

У Норвегії переважають державні школи, навчання у яких безкоштовне. Приватних шкіл небагато - близько трьох відсотків. Система обов'язкової шкільної освіти у Норвегії передбачає 13-річне навчання (10 років - початкова і середня школа і 3 роки - старша). Звичні для нашого школяра оцінки у норвезьких школах з'являються тільки у восьмому класі, тобто з 12-13 років. До цього вчитель просто описує успіхи дітей у спеціальних зошитах і, якщо це необхідно, письмово повідомляє батькам, що у дитини з'явились ті чи інші проблеми. У восьмому класі, окрім оцінок, з'являються і нові предмети - бухоблік, економіка, а також дисципліни, які передбачають початкову професійну орієнтацію. Поглиблена профорієнтація починається у старшій школі, яку норвежці відвідують з 16 до 19 років. Всі старші школи у Норвегії мають свою назву і завжди розташовані окремо від шкіл початкової і середньої ланки. У кожній старшій школі є два обов'язкових відділення: академічне та професійне. Зустрічаються також і школи із додатковим, третім, відділенням для учнів-інвалідів.

Три таких відділення є, наприклад, у старшій школі Шедсмо, розташованій у невеликому містечку Ліллестрем, що за півгодини їзди від Осло. Цього року їй виповнилося всього 15 років. Близько 700 учнів розподілені по відділеннях таким чином: 350 осіб вивчають академічні дисципліни, щось із 70 учнів-інвалідів так само вивчають традиційні предмети, а 300 юнаків та дівчат вивчають будівельну справу, теслярське та слюсарне ремесло на відділенні професійної майстерності. Згаданий напрямок є дуже популярним у старших школах. Молодь протягом двох років вивчає тонкощі роботи з деревом, починаючи від закупівлі сировини, її сушіння і обробки, до створення невеликих меблевих гарнітурів і будівництва дерев'яних будиночків. У Норвегії дуже вигідно навчатися на таких відділеннях, тому що їх випускники, після усього 4 років навчання, без проблем влаштовуються на високооплачувану роботу.

На відділенні для учнів-інвалідів у Шедсмо накопичений дивовижний досвід із інтеграції у суспільство людей із обмеженими фізичними можливостями. Наприклад, близько 16 учнів-інвалідів щодня допомагають кухарям у шкільній їдальні. За словами педагогів, по завершенні школи ці молоді люди завжди влаштовуються на роботу у маленькі кафе та ресторанчики. У Норвегії дуже чуйно ставляться до інвалідів. На підтвердження цього, можна навести вражаючий приклад. Іде урок фізкультури. Хлопці грають у волейбол. Якщо учень у інвалідному візку в'їжджає до спортзалу і хоче грати разом з усіма, школярі стають на коліна і продовжують гру, перебуваючи у такій позиції.

Академічне відділення старшої школи орієнтує своїх випускників на вступ до вищих навчальних закладів. Тут щороку учням надається все більше можливостей вивчати тільки ті предмети, з якими у подальшому буде пов'язане навчання у ВНЗ і робота. Вже на другому році навчання на "обязаловку" відводиться 18 годин на тиждень і 12 - для опанування наук за вибором учня.

Народні школи

Після закінчення старшої школи перед норвежцями відкриваються три дороги: вони можуть вступити до університету, піти до коледжу або ж провести рік у народній школі - Folk high school. Цей тип навчального закладу інколи називають "північним феноменом". Перша така школа з'явилась 150 років тому у Данії. Сьогодні їх нараховується близько чотирьохсот. Вісімдесят з них розташовані у Норвегії, як правило, вдалині від міського шуму і суєти. Кожна народна школа має свою спеціалізацію. У одній роблять акцент на спорті, туризмі, іноземних мовах і мистецтві фотографії, у другій - на музиці та сценічному мистецтві, у третій - на соціальних науках, педагогіці і журналістиці.

Диплом такої школи не є свідоцтвом про отримання спеціальності. Задачею народних шкіл є не стільки навчання, скільки допомога у формуванні особистості і виборі професії. Учень вибирає тільки ті предмети, з якими у подальшому буде пов'язане його навчання в університеті і майбутня робота. А, окрім того, він вибирає ще й спосіб життя на увесь рік, оскільки усі народні школи - це свого роду сім'я, у якій учень проводить 24 години на добу. Дуже багато часу у таких школах приділяється роботі "у команді", здійсненню творчих проектів і походам, у яких беруть участь і учні, і викладачі.

Народна школа Ромеріке відзначила цього року свій ювілей - 125 років. Ромеріке знаходиться за годину їзди від Осло, у маленькому містечку Джесхейм. Школу оточує величний норвезький ліс і мальовниче озеро. У школі - близько 100 студентів. Вони здобувають тут такі спеціальності, як: звукорежисер, театральний гример, художник-сценограф, освітлювач, костюмер. Усі театральні постановки - від написання сценарію до гримування акторів - здійснюються студентами самостійно. Завдяки широким можливостям для творчості у Ромеріке близько 30 її випускників щороку влаштовуються працювати звукорежисерами на радіо, художниками до анімаційних студій або театрів. Решта 70 студентів вступають до театральних вузів. Рік навчання у народній школі для норвежців коштує, у середньому, 35 000 норвезьких крон (близько 4 500 доларів). Для іноземних студентів - трохи більше - близько 5000 доларів. У той же час, навчання саме по собі вважається безкоштовним. Гроші потрібні для того, щоби покрити витрати на проживання у гуртожитку на території школи, харчування, підручники і численні екскурсії та походи.

Домашня школа

Ще один феномен норвезької освіти: декілька сімей, скооперувавшись, можуть навчати своїх дітей разом самостійно, а не віддавати їх до школи. Це дозволено, але використовується, в основному, там, де немає шкіл поблизу, щоб не віддавати дитину до школи-інтернату. Це, як правило, практикується на півночі Норвегії і на різноманітних островах.

Норвезький підхід до освіти

Типовим для Норвегії є те, що норвежці, в основному, живуть окремими "хуторами". Та й самі поселення у них невеликі. Так, наприклад, у місті Сванвіке живуть щось із 150 осіб, а у місцевій школі навчаються усього лише 50 осіб. Шкільна програма відрізняється від нашої кількістю предметів, які вивчаються, - усього їх 10 - за усі десять років навчання у школі! Такі науки, як: фізика, хімія, біологія, географія - об'єднані у один предмет - природознавство, на який навіть у старших класах виділено усього дві години на тиждень! Математику вивчають у "чистому вигляді". Історія, географія, право, соціологія об'єднані у один шкільний предмет - суспільствознавство, який учні вивчають не більше двох разів на тиждень.

Зате багато годин відводиться на такі заняття, як: музика, малювання, праця, фізкультура, домашнє господарство. Велику увагу приділяють англійській мові, яка є обов'язковою іноземною мовою у школі. Незвично те, що немає такого окремого предмета як інформатика. Проте практично на кожному уроці обов'язковою є робота на комп'ютері. Причому практично у кожному класі є, як мінімум, один комп'ютер із виходом у Інтернет, що є обов'язковою умовою для навчання.

Таким є невеликий портрет системи освіти Норвегії - країни, де біля найпівнічнішого мису Європи - Нордкап - сонце світить усю ніч, не ховаючись за горизонт, і де жителі вірять у добрих тролів.

Переклад статті Олени Варварич
"Школьное образование в Норвегии",
джерело: "Учись, работай, отдыхай". -
2007, - №38(156). - с.10-11

Попередня сторінка розділу: Статті