Де краще вчитися

Школа

Хороша шкільна освіта повинна бути якісною і доступною, а школяр має бути оточений увагою і турботою. Саме за цими критеріями можна вибрати країну, де дитині найкраще відвідувати школу.

Дослідженнями якості освіти систематично займається Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Кожні три роки вона перевіряє знання школярів у віці 15 років у понад 50 країнах. Тести проводяться за трьома напрямками: природничі науки, математика і читання. Проаналізувавши результати тестів за 2006 рік, ОЕСР з'ясувала, що найкращі показники в цілому демонструють школярі Фінляндії. Їм вдалося посісти друге місце за тестами з математики і читання і стати лідерами у галузі природничонаукових знань. Непогані результати показали і гонконзькі школярі - треті місця з математики і читання і друге - з природничих наук.

Фінляндія вигідно відрізняється від інших країн і ще в одному відношенні: їй фактично вдалося розв'язати проблему другорічників, притому, що у багатьох розвинених країнах частка учнів, які навчаються в одному і тому ж класі два роки підряд, понад 2%.

При цьому ОЕСР повідомляє, що Фінляндія витрачає на освіту одного школяра у віці від 7 до 15 років трохи більше $60 тис. за весь період навчання. Для порівняння: Сполучені Штати вкладають у кожного школяра майже в два рази більше - понад $100 тис. Але при цьому американські учні не увійшли до десятки лідерів з жодної тестової дисципліни.

Ще одним прикладом марнотратства, що не дає істотних результатів, слід визнати Саудівську Аравію. За даними ООН, ця держава витрачає на освіту найбільшу частину бюджету - понад 27% всіх державних витрат, або приблизно $38 млрд. на рік. Проте у 2003 році саудівські восьмикласники провалили тест на знання математики і природничих наук, проведений Міжнародною асоціацією оцінки досягнень освіти. У списку з 45 країн, які брали у ньому участь, Саудівська Аравія виявилася на 43-у місці, обігнавши лише Гану і ЮАР і пропустивши вперед набагато бідніші держави - Ботсвану, Чилі і Ліван, сукупний ВВП яких удвічі менше саудівського.

Таким чином, найякіснішу шкільну освіту здатна надати дітям Фінляндія.

Доступність шкільного навчання в більшості розвинених держав досить висока: середню освіту здобуває понад 90% дітей шкільного віку. Виняток становлять нафтові монархії Персидської затоки, наприклад Кувейт або Саудівська Аравія. Там середню освіту одержують близько 70% дітей. У цих ісламських країнах багато дівчат або взагалі не ходять до школи, або полишають навчання через раннє заміжжя. Деякі з них, народивши дітей, повертаються до шкіл, але статистика їх вже не враховує.

За даними ООН, єдиною державою, якій вдалося забезпечити в 2005 році стовідсоткове охоплення дітей середньою освітою, стала Японія. Навіть найрозвиненіші держави Західної Європи не змогли досягти такого ж показника. Втім, варто врахувати, що на статистику багатьох країн впливають школярі, які вирушили вчитися до іншої держави: не одержуючи освіти у своїй країні, вони погіршують її показники. Можна констатувати, що Японії вдалося не тільки зробити всіх своїх дітей школярами, але і утримати їх на батьківщині.

Втім, цілковите охоплення дітей шкільною освітою лише один з показників її доступності. Не менш важливо, щоб країна могла забезпечити рівні освітні можливості для всіх прошарків суспільства. І в цьому відношенні Японія з її загальною середньою освітою виявляється не на перших позиціях. Дослідження ОЕСР показало, що в цій країні школи, в яких вчаться діти багатих батьків, демонструють істотно кращі результати, аніж школи для бідних. Різниця може досягати десятків балів - неначе школярі з бідних сімей провчилися на рік менше своїх більш забезпечених однолітків.

Щоб визначити, наскільки дотримується соціальна справедливість у освіті, ОЕСР запровадила спеціальний показник - індекс економічного, соціального і культурного статусу. Він враховує прибуток у сім'ї школяра, а також освітній рівень батьків і соціальне середовище, в якому він перебуває. З'ясувалося, що цей індекс щонайменше впливає на результати тестування школярів у Південній Кореї, Фінляндії, Канаді, а також на адміністративних територіях Китаю Сянган (Гонконг) і Макао. В цих країнах батькам не потрібно підшукувати для своїх дітей елітарну школу, щоби бути упевненими в якості освіти дитини. А Фінляндія виявилася до того ж єдиною країною, де всі учні незалежно від свого соціально-економічного стану продемонстрували результати вище середнього рівня держав-членів ОЕСР.

Таким чином, Фінляндію слід визнати лідером і у частині доступності шкільної освіти.

Крім якості освіти та її доступності важливе й те, наскільки комфортно дитина почувається у школі, і тут один з найважливіших параметрів - кількість учнів у класі. За цим показником лідирують європейські країни, де в середньостатистичному класі навчаються трохи більше 20 осіб. А, наприклад, Південна Корея, яка в цілому показує непогані результати з погляду якості і доступності освіти, у цьому відношенні безнадійно відстає: в державних і приватних школах до класу в середньому набирають 36 осіб.

Фінляндія, втім, знайшла спосіб відрізнитися і у частині турботи про учнів: у школах цієї країни повсюдно запроваджене безкоштовне харчування (яке існує також у Швеції, Шотландії та Індії, але не у всіх школах). На нього можуть розраховувати всі школярі у віці від 7 до 18 років. До складу обіду зазвичай входять свіжий салат, молоко, хліб, а також основна страва - м'ясо чи риба. Юлла Марья Урхо з фінського міністерства освіти вважає, що безкоштовне харчування у школах "сприяє зміцненню здоров'я та рівності": "Воно має і соціально-політичне значення, тому що дозволяє дітям одержувати хорошу їжу незалежно від способу життя їхніх батьків".

Таким чином, батькам, які хочуть, щоб дитина в школі була оточена турботою, слід жити у Європі, і найкращий варіант, як і у попередніх випадках, - це Фінляндія.

ВНЗ

Відучившись у школі, більшість випускників замислюється про продовження освіти. Вибираючи ВНЗ, є сенс оцінити, щонайменше, два параметри - якість освіти, від якої напряму залежать подальші успіхи на ринку праці, і його вартість.

Серед безлічі рейтингів провідних університетів світу найповажнішим вважається топ-лист Шанхайського університету, до якого щороку потрапляють 500 кращих ВНЗ планети. При створенні цього рейтингу за основу беруть академічні досягнення університетів, зокрема кількість Нобелівських і Філдсовських премій (остання - найпрестижніша нагорода у галузі математики) на рахунку випускників і викладачів, публікації у провідних наукових журналах, цитованість їхніх праць.

У списку 100 кращих університетів найбільш широко представлені американські ВНЗ - їх 54. З великим відставанням за США слідують Велика Британія (11 університетів), Японія та Німеччина (по 6). Інші країни представлені не більше ніж 4 ВНЗ. З російських ВНЗ у першу сотню потрапив тільки МГУ (76-е місце).

Випускники університетів США, Великої Британії, Японії та Німеччини досягають успіхів не тільки у академічній діяльності, але і у просуванні кар'єрними сходами у великому бізнесі. Про це говорять результати дослідження паризького університету Ecole des Mines, одного з найпрестижніших ВНЗ Франції. За основу його рейтингу був узятий список 500 найуспішніших компаній світу, опублікований у 2007 році журналом Forbes. Фахівці Ecole des Mines з'ясували, які вищі навчальні заклади закінчили свого часу виконавчі директори цих компаній. У результаті був складений список із 338 університетів, з яких тільки 88 виховали більш ніж одного директора. Більше половини з цих 88 ВНЗ припадає на 5 країн - США (34 університети), Японію (8), Німеччину (8), Францію (7) і Велику Британію (6).

Ще один важливий, хоча й непрямий, параметр, що визначає якість освіти ВНЗ, - кількість студентів на одного викладача. Скажімо, у Великій Британії на кожного викладача університету припадає у середньому 18 студентів. У Франції та Сполучених Штатах воно трохи менше - 16 і 14 осіб відповідно. А ось у Японії та Німеччині ця цифра істотно менша - всього 8 студентів на одного наукового співробітника університету.

Таким чином, лідируючі позиції за кількістю кращих університетів, які здатні відкрити випускникам дорогу як до академічної кар'єри, так і до великого бізнесу, посідають Сполучені Штати.

Значне число престижних університетів приваблює до США велику кількість студентів з інших країн. На частку Сполучених Штатів припадає 22% усіх іноземних студентів - це найвищий показник. Друге місце у Великої Британії (11%), потім йдуть Німеччина (10%) та Франція (9%). Японія поки що не змогла заманити до своїх університетів більше 4% іноземних студентів.

Всіх, хто їде здобувати освіту до США, певне, не відлякує вартість навчання, яка, як і слід чекати, також виявилася найвищою в світі. У середньому студенти в Сполучених Штатах платять університетам близько $12 тис. на рік. У елітарних ВНЗ ця цифра може подвоюватися і навіть потроюватися (навчання у Гарварді, наприклад, обходиться приблизно у $40 тис. щороку). Проте це не означає, що людям зі скромними доходами дорога у ВНЗ закрита. У США діє державна система матеріальної допомоги, якою користується понад 70% студентів. Вони одержують гранти і довгострокові позики під низький відсоток (3-6% річних). До того ж, деякі університети приймають студентів на роботу, щоби дати їм можливість платити за навчання.

Вчитися у ВНЗ Великої Британії дещо дешевше. Для самих британців, а також для громадян держав європейського економічного простору (крім країн ЄС, це - Норвегія, Ліхтенштейн, Ісландія та Швейцарія) діє встановлений урядом тариф у розмірі близько ?3 тис. на рік. Щоправда, для решти університети самі встановлюють платню, яка може сягати ?20 тис. на рік. Утім, назвати британську систему вищої освіти повною мірою демократичною заважає те, що до престижних університетів потрапляють, в основному, випускники не менш престижних британських шкіл, таких як Ітон або Херроу. А ці школи відкриті лише для вихідців з впливових та багатих сімей.

Ще менше платять студенти за навчання у Японії. Середня вартість японської вищої освіти - близько $4 тис. на рік. А переважна більшість німецьких та французьких університетів, заслуги яких відзначені у різних рейтингах, не беруть ніякої платні за навчання, а навпаки, виплачують стипендії. Таким чином, безкоштовна освіта зовсім обов'язково має бути поганою. Проте, брак фінансування не дозволяє цим університетам набирати найбільш висококваліфікованих викладачів (у тому числі Нобелівських лауреатів) з такою ж легкістю, з якою це роблять ВНЗ США.

Таким чином, ті, хто не готовий платити за навчання у ВНЗ тисячі або навіть десятки тисяч доларів на рік, можуть уподобати собі пристойний університет у Німеччині або Франції. А тим, хто на освіті вважає за краще не заощаджувати, пряма дорога до США.

Сухий залишок

Порівняння усіх обговорюваних критеріїв, показує, що узяти від освіти все найкраще у одній країні неможливо. Ходити до школи найкраще у Фінляндії, де якість середньої освіти вміють поєднувати з соціальною справедливістю і до того ж дітей навчають у невеликих класах та безкоштовно годують. А після отримання атестата зрілості слід перебратися до Сполучених Штатів з їх найкращими у світі університетами і налагодженою системою фінансової допомоги студентам.

Джерело: професійний рейтинг університету Ecole Superieure des Mines de Paris.

*Кількість балів розраховується виходячи з того, скільки керівників 500 найбільших компаній світу за версією Forbes навчалося в даному університеті (враховуються також друга, третя і четверта вища освіта).

Переклад статті Єгора Нізамова
"Где лучше учиться",
джерело: "Коммерсант"

Попередня сторінка розділу: Статті