Чи можна навчатися за кордоном, якщо твої батьки - не мільйонери?

Хто може розказати про насущні проблеми студентів та найкращі шляхи їх вирішення краще, ніж самі студенти? Правильно, ніхто. Саме тому ми вирішили започаткувати рубрику під назвою "З перших уст", у якій аналізуватимемо інформацію з так званих "першоджерел", тобто студентських форумів. Тема, яка цікавитиме нас сьогодні - це навчання за кордоном, яке вже давно перетворилося з мрії на реальність для багатьох українців. Що для цього потрібно? Чи можливо здобути освіту в престижному іноземному навчальному закладі без космічних затрат? Відповіді на ці та інші запитання ми намагатимемося дати у даній статті.

Статистика

Головне питання, навколо якого розгортається дискусія - чи можливо навчатися за кордоном, розраховуючи лише на власні знання? Тішить те, що 82% студентів впевнені втому, що це можливо, 18% вважають, що вирішальним фактором все ж залишаються гроші. Для підтвердження думки більшості наводилися приклади з власного життя або життя друзів, коли студенти завдяки участі у різноманітних конкурсах та стипендіальних програмах мали можливість навчатися у престижних іноземних закладах: "У цьому році я брав участь у програмі FLEX та вийшов до фінального третього етапу. Тепер очікую інформацію щодо результатів аж у квітні. Наштовхнув мене на участь приклад мого друга, який у цьому році переміг у програмі USA/USA та зараз навчається в Америці у вищій школі та планує вступити до Гарварду!!! Він своїм шляхом весь час доводив усім, що головне - знання, а не гроші батьків. Його мати - проста вчителька української мови, тато - працівник аптеки. У їхній сім'ї двоє дітей, тому Ви, напевно, зрозуміли, що фінансовий рівень у них доволі низький".

Найкоротший шлях

Студенти радо діляться власним досвідом, яким чином з мінімальними витратами отримати освіту за кордоном: "Я вважаю, що найкращий спосіб - це отримати бакалавра в Україні (бо дешево) та приїхати в США (чи іншу країну) за додатковою освітою. Це дешевше та більш реально для українців, в яких тато не Янукович чи мати не Тимошенко".

"Запрошення від професора"

Серед наших кмітливих та вертких студентів знайшлися й такі, які зуміли розробити цілу схему, як потрапити на навчання у бажаний ВНЗ. Коротко її можна змалювати так:

здобуваєте ступінь бакалавра в Україні;

шукаєте інформацію, які професори займаються дослідженням теми, дотичної до тієї, якою займаєтесь ви і чи беруть вони "під своє крило" студентів (якщо так - вирішиться питання з фінансуванням навчання). Наведемо цитату одного із учасників форуму: "Пам'ятайте, що для західного професора фактично все одно якого студента брати, місцевого чи з-за кордону. Головне йому - переконатися, що ви будете справно працювати над його тематикою".

На останньому курсі бакалаврату слід відіслати лист професору, в якому йтиметься про те, що ви цікавитеся даною тематикою; ("Розпочинати спілкування цілком можна через е-мейл. Бажано, щоб у вас був університетський е-мейл, а не якийсь .ru , який не пропустять навіть спам-фільтри :-)"); проходите співбесіду по телефону (тут варто зазначити, що професора слід вразити не лише глибокими теоретичними знаннями, головне - переконати його у тому, що результати Вашого дослідження матимуть новаторський характер та практичне застосування); розпочинаєте навчання на бажаній кафедрі та ще й отримуєте стипендію.

Інша точка зору

Варто наголосити на тому, що навчання за кордоном є пріоритетним далеко не для всіх українських студентів. Деякі з них вважають, що наша освіта не є гіршою за іноземну, українські фахівці здобувають авторитет та повагу у світі і для цього їм не потрібно було їхати за океан.

"Інша справа, коли це треба для здобуття досвіду, поповнення знань, вузька спеціалізація або навпаки розширення вже існуючої. Мені, наприклад, хочеться поїхати навчатися за кордон. Але не кортить, бо яку-не-яку, а спеціальність уже маю і дуже від неї задоволена. Дуже сумніваюся, що хтось десь на Заході мені вельми допоможе розвинути мої здібності в університетських стінах. А ось здобути другу (скажімо, суміжну) спеціальність - залюбки. Тільки для цього я б і поїхала. Не вважаю за недолік те, що освіту здобула вдома. Тому їхати - не для отримання закордонного диплома, підтвердження того, що вже маю, а лише і тільки для наступної освіти. Бо мені здається, що їхати туди, не маючи рідної вищої освіти, трохи незграбно. А отримувати її лише там -неправильно. Так я буду чужою і тут, і там".

У суперечці породжується істина

Вкотре ми переконалися у тому, що скільки людей - стільки й думок, і це нормально. Кожен обирає для себе життєвий шлях, це ж саме стосується й освіти. У будь-якому разі вчитися варто, і якщо до цього є хист і бажання - то врешті-решт не настільки важливо, у якій частині світу здобувати знання, варто лише пам'ятати мудрі слова нашого українського класика літератури Т. Шевченка: "Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, свого не цурайтесь".

Уляна ЛИСАК// Куди піти навчатись. -
2008. - № 2(47). - с.64

Попередня сторінка розділу: Статті