www.osvita.org.ua
Статті з питань освіти // Національна стратегія розвитку освіти: апокаліпсис...
Освiтнiй портал™
Головна
Новини освіти та науки
Події освіти та науки
Статті з питань освіти
Архів статей
Довідник ВНЗ України
Дистанційна освіта
Навчальні курси
Освіта за кордоном
Бізнес-освіта, MBA
Абітурієнту
Студенту
Болонський процес
Зовнішнє тестування (ЗНО 2014)
Середня освіта. Підручники
Законодавство
Періодичні видання
Каталог освітніх сайтів
Бібліотека
Реферати, курсові, дипломні
Профорієнтація молоді
Робота освітянам та молоді
Освітній форум
Зробити портал кращим!
Ефективна реклама
Національна стратегія розвитку освіти: апокаліпсис відміняється?
Нещодавно президент України Віктор Янукович затвердив Національну стратегію розвитку освіти країни до 2021 року.

Стратегія складається з восьми розділів:

- Загальні положення;

- Сучасний стан освіти (основні проблеми, виклики і ризики);

- Стратегічні напрями та основні завдання (зокрема, реформування виходячи з принципу пріоритету людини), а також цілі стратегії. В якості цілей визначені підвищення доступності якісної і конкурентоспроможної освіти, розвиток людини відповідно до її індивідуальних здібностей і потреб на основі навчання протягом усього життя;

- Основні напрямки реалізації стратегії (оновлення законодавства, вдосконалення структури системи освіти, забезпечення національного виховання, розвитку та соціалізації дітей та молоді, інформатизація освіти, посилення кадрового потенціалу системи освіти, підтримка наукової та інноваційної діяльності, модернізація системи управління освітою; розробка та підтримка програм в сфері освіти тощо);

- Фінансове та матеріально-технічне забезпечення системи освіти;

- Міжнародне партнерство;

- Національний моніторинг та оцінка системи освіти;

- Очікувані результати реалізації стратегії.

У документі зазначено, що реалізація стратегії підвищить якість освіти, забезпечить її інноваційний розвиток відповідно до світових стандартів, крім того, істотно зросте інтелектуальний, культурний і духовно-моральний потенціал суспільства і особистості.

Запропоновану стратегію проаналізувала ректор Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" Катерина Астахова.

- Я впевнена, що чим менше буде різких рухів, тим легше підуть реформи в освіті. В Україні складно з освітою, надзвичайно складно, але не настільки, щоб посипати голову попелом і кричати "Гвалт!"

Що стосується національної стратегії розвитку освіти до 2021 р., то вона з'явилася не на порожньому місці, а заснована на попередньому документі - доктрині розвитку освіти. Так що логіка процесу дотримується, все йде за наміченим планом. Тому не треба думати, що в стратегії ми знайдемо щось несподіване, яке докорінно змінює уявлення про систему освіти - від дитячого садка до ВНЗ. Це скоріше зібрані в одному документі підходи до реформування, які озвучувалися і раніше, зокрема в доктрині. В основному, стратегія виправдовує очікування, акценти в ній є, і люди системи освіти це відчувають.

Проблема доступності якісної освіти

- У стратегії акцентовано увагу на доступності якісної освіти, і я б окремо зупинилася на цьому, тому що така проблема в Україні є. Наприклад, дитина із сільської місцевості, у батьків якої не така стабільна фінансова ситуація, як у жителів міст, однозначно стикається з проблемою доступу до якісної освіти - навіть якщо приїжджає вчитися на бюджет. За навчання вона не платить, але є витрати на харчування, проживання та транспорт. Вони роблять її навчання складніше, ніж у городян, які живуть з батьками.

У зв'язку з цим хочу ще розвінчати міф про те, що на контрактне навчання йдуть абітурієнти, слабші з точки зору здібностей до навчання. Це явна помилка. Виглядає ситуація таким чином: дитина з добре забезпеченої сім'ї може дозволити собі кваліфікованих репетиторів, тому і в школі, і на ЗНО отримує більш високі бали, ніж дитина з сім'ї з меншим достатком. Система влаштована так, що ті, хто набрав кращі бали вступають на бюджет, а решта - на контракт. Ось і виходить, що в зону бюджетної освіти потрапляють учні з більш забезпечених сімей. А у дитини з сім'ї з нестабільним достатком немає можливості йти на контракт або в приватні ВНЗ.

Підвищення конкурентоспроможності

- Якщо наших ВНЗ немає серед кращих світових рейтингів, це ще не говорить про те, що наша освіта найгірша в світі. Тут вся справа в критеріях, які вибирають для оцінки. Але підвищенням конкурентоспроможності потрібно займатися обов'язково. Якби зайнялися цим раніше, то ми не говорили б зараз про масовий відтік абітурієнтів до країн Європи, наприклад, до Чехії: торік ми відчули цю тенденцію. Їдуть не тільки ті, хто отримав бакалаврський диплом, а й випускники шкіл. Європа в цьому зацікавлена і максимально знімає перешкоди. В Україні противаг такій політиці немає, і виходить, що ми виштовхуємо абітурієнтів у європейські ВНЗ. Встановити паркани і утримувати в такий спосіб дітей, звичайно, не можна. Але якщо наші студенти поїдуть вчитися до Європи, то що чекає нашу систему вищої освіти? Як її трансформувати без соціальної напруги? Ось ще одна причина, чому конкурентоспроможність установ освіти треба підвищувати. Адже від системи освіти (і особливо вищої) залежить сьогодні конкурентоспроможність держави в цілому.

Ідеологія освіти

- Якщо говорити про ідеологію, то виділю, мабуть, два важливих моменти:

1. Прагнення забезпечити особистісний розвиток у відповідності з індивідуальними потребами. Це дуже важливий і сучасний напрямок. Ми звикли з радянських часів, що освіта - це кузня кадрів для держави. А сьогодні держава замовляє собі набагато менше фахівців, ніж раніше. Тому головним замовником освіти має стати сама людина. Ні держава, ні викладачі не в змозі спланувати на багато років вперед індивідуальну освітню траєкторію людини. Спрогнозувати сьогодні потреби ринку праці на 10-15 років вперед вкрай складно. Тому потрібно підготувати людину до того, щоб вона вміла замовляти собі необхідну їй освіту, вміла планувати підвищення своєї кваліфікації та професійних навичок.

2. Прагнення забезпечити безперервність освіти. Це теж найважливіша в нинішніх умовах ідея, але раніше її сприймали спрощено: школа, ВНЗ, післядипломна освіта. Зараз безперервність розглядається ширше: головне завдання держави - створити різні форми і умови для того, щоб людина на кожному етапі життя змогла перепідготувати, підвищити кваліфікацію, змінити професію. Можливо, хтось зможе отримати диплом і пропрацювати за фахом все життя. Але реальність така, що це буде швидше виняток, ніж правило. Ось на цей випадок і повинна бути налагоджена гнучка освітня інфраструктура, яка працює з урахуванням досвіду Європи. Для людей у віці важливо, щоб була можливість вчитися з відривом і без відриву від виробництва, дистанційно, потрібні програми, розраховані на людей з різними фінансовими можливостями. А ще потрібно формувати у людей мотивацію до самоосвіти - щоб вони не втрачали свідомість від необхідності три-чотири рази протягом життя змінювати професію. Елементи цієї системи вже є - наприклад, післядипломна і заочна освіта, різні курси. Але вони розвиваються швидше, ніж формується нормативна база. Її потрібно підтягувати.

Можливість реалізації різних моделей освіти

- Ще раз повторю - освіта розвивається швидше, ніж нормативна база. Ця обставина якоюсь мірою стримує розвиток новітніх форм освіти. Вже зараз існує досить багато моделей навчання - це ліцеї, гімназії, освітні комплекси. Але, наприклад, структура НУА за формою інноваційна і не вписується ні в одну схему. У нас є дошкільна, шкільна, вища та післядипломна освіта, а законодавчо така комплексність не передбачена (тобто кожен елемент повинен існувати як окрема юридична особа): це складно і для тих, хто з нами працює, і для нас теж. Стратегія передбачає можливість функціонування різних моделей. Тим самим посилиться диверсифікація системи і її стійкість.

Підвищення статусу викладача

- Ще дуже важливий момент - заява про необхідність підвищувати статус викладача. У радянський період він був підкріплений і фінансово, і соціальними механізмами. Авторитет шкільного вчителя і викладача ВНЗ був досить високий, чого не можна сказати про сьогоднішню ситуацію.

20-30 років тому та обставина, що людина залишена для навчання в аспірантурі, була предметом гордості для всієї родини. Сьогодні це привід шкодувати, що вона не пішла у бізнес. Такий зараз соціальний статус працівника ВНЗ, і цю проблему тільки фінансовими вливаннями не вирішити. Це складна і багатоаспектна робота - підвищити статус вчителя і викладача. Наприклад, небагато ВНЗ зараз можуть виділити житло для молодих викладачів і вчителів, і в найближчому часі вирішення цієї проблеми не видно. Завдання складне, але без його вирішення "освітнього прориву" чекати не доводиться.

Професійна підготовка викладацького корпусу - теж величезна проблема, пов'язана з тим, що викладачі не встигають стежити за останніми змінами в своїх галузях. Причина - їх занадто велика завантаженість. Марно порівнювати завантаженість професора, наприклад, в Польщі і в Україні. У Польщі професор має більше вільного часу, може переглянути необхідні матеріали, добре підготуватися до лекції, виносити її і "вистрілити" в аудиторію. Наш професор, з урахуванням того величезного лекційного навантаження, яке він несе, в кращому випадку встигає вскочити в аудиторію. Він занадто перевантажений, щоб можна було серйозно говорити про підвищення кваліфікації, про якісні наукові дослідження, які від нього потрібні. Все впирається у фізичні межі - в добі всього 24 години.

Загалом, проблема підвищення статусу викладача (житло, зарплатня, ставлення в суспільстві) вимагає дослідження, і добре, що ми визнали це в стратегії.

Зазначу, що з моєї точки зору зарплатня вчителя вищої категорії з відповідним стажем повинна становити 10-12 тисяч гривень на місяць. Фантастика? Але тільки тоді він не буде відчувати себе збитковим, чи не буде психологічно стискатися від невпевненості. Учитель не буде змушений давати приватні уроки. Він зможе купити собі будь-яку книжку, програмне забезпечення і буде почувати себе людиною, яка потрібна суспільству. До речі, у стратегії закладена ідея підвищення зарплатні, і це правильно. Подивіться на фінів і поляків. Вони поступово займаються підвищенням престижу вчителя і при цьому довели зарплатню педагогів до пристойного рівня. Результати видно неозброєним оком: рівень освіти в цих країнах відчутно зріс. Адже вчитель, викладач - скріпи системи, без них нічого змінитися не зможе!

Ще одна важлива деталь: вчителя потрібно розвантажити від різного роду обов'язків, що не мають відношення до навчання, щоб він більше "бачив" дитину, міг працювати безпосередньо з нею, а не з величезною кількістю паперів, інструкцій, перевірок та звітностей.

Створення системи моніторингу

- Створення системи моніторингу освіти для постійних вимірів її якості - ще одне важливе завдання. Справа в тому, що ЗНО як частина моніторингу за формою виглядає цілком пристойно. А за вмістом потрібно дивитися, що ми заміряємо, як заміряємо і що ми заклали в тестові завдання. Адже дані ЗНО дають інформацію про рівень знань того чи іншого учасника тестування тільки лише щодо інших. Тобто форма готова, і її потрібно постійно вдосконалювати. А ось зміст тестів, їх наповнення - предмет окремої розмови.

Система моніторингу дасть можливість реально оцінити, які знання отримують школярі та студенти. Адже сьогодні немає критеріїв, за якими можна сказати, наприклад, що математик, який закінчив мехмат університету, відповідає тим вимогам, які потрібні для його спеціальності. Те ж стосується школи. Ми повинні бути впевнені, що якщо в школі учневі поставили 9 або 10 балів, то це відповідає цілком певному рівню знань. Ідеальною систему моніторингу зробити не можна - вона завжди буде відставати від темпів розвитку освіти, але потрібна система, яка допоможе зрозуміти, яка ж "середня температура" в наших школах і ВНЗ і на скільки вона адекватна запитам часу.

Покращення матеріально-технічної бази

- Це чудово, що держава визнає, що матеріальна база навчальних закладів, м'яко кажучи, несучасна. Але ризикну припустити, що не можна покладатися тільки на держбюджет. Самим вчителям, викладачам, директорам шкіл потрібно шукати можливості брати участь у грантових програмах, в рамках яких можна підвищити кваліфікацію, отримати навчальні програми або лабораторне обладнання. Такі приклади є, їх багато. Важливо, спираючись на держфінансування, шукати додаткові джерела, привчати суспільство до того, що воно теж відповідає за освіту і повинна її підтримувати.

Хотілося б відразу відокремити оптимізм від ідіотизму. Я добре розумію, в якому стані перебуває зараз вчитель у школі. Але якщо є бажання, і школа його підтримує хоч трошки, то виграти грант можна. Один на тисячу, але можна. Важко? Так, шалено важко. Чи можуть це робити всі? Ні. Але багато чого, дуже багато чого залежить від можливостей і активності самого викладача. Практика провідних ВНЗ і шкіл Харкова - пряме тому підтвердження.

Шляхи реалізації стратегії

- У стратегії є перелік цільових програм, які вже реалізуються більш-менш успішно. Через ці програми держава намагається впровадити задумані реформи. Всі програми - фінансовані: хоча й мало, але кошти виділяються. Є й правова база: не можна сказати, що правовий механізм ідеальний, але він є. Хоча якщо дивитися з точки зору приватної освіти (а НУА відноситься до цієї частини навчальних закладів), то в цій сфері ще дуже багато чого потрібно зробити, щоб ми могли працювати в єдиному правовому полі з бюджетними навчальними закладами. Мова не йде про якісь преференції чи пільги для позабюджетного сектора. Навпаки: необхідні рівні правові умови. А далі в справу вступає її величність якість. І все. Інших критеріїв бути не повинно.

В цілому, ще раз повторюся: прийнятий документ - черговий крок у рамках удосконалення системи освіти. Можна обрушити на нього град критики і нарікати з приводу недоліків. А можна, спираючись на конструктивні позиції, шукати шляхи вирішення складних проблем.

Ми вибираємо останнє.

Переклад Широкової Нталії
статті Олексія Гриценко "Национальная стратегия развития образования: апокалипсис отменяется?"
сайту www.sq.com.ua


Схожі за темою публікації:
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року
Держзамовлення на освіту на 2013-й: місця ділять не прозоро
Ваучер на безкоштовну додаткову освіту. Хто може його отримати
Каха Бендукідзе: Дипломи про вищу освіту нікому не потрібні
Наука передусім повинна працювати на результат
Спеціаліста замовляли?
Дослідження: проблеми сфери освіти негативно впливають на реалізацію прав громадян
Вища освіта: негативний відбір
В'ячеслав Супрун: У високій кваліфікації фахівця має бути зацікавлений передусім роботодавець
Вища освіта не цікава ні державі, ні бізнесу, ні простим громадянам
Державне замовлення - інформація з обмеженим доступом!?
2013-07-18  |  Автор:

Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту "Освітній портал" може не співпадати з думкою авторів публікації.

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.

Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.

Всі права належать
Освітній портал™ 2003-2019рр.

Дизайн порталу: Стильная Студия