www.osvita.org.ua
Статті з питань освіти // Євростандарти à la Суліма
Освiтнiй портал™
Головна
Новини освіти та науки
Події освіти та науки
Статті з питань освіти
Архів статей
Довідник ВНЗ України
Дистанційна освіта
Навчальні курси
Освіта за кордоном
Бізнес-освіта, MBA
Абітурієнту
Студенту
Болонський процес
Зовнішнє тестування (ЗНО 2014)
Середня освіта. Підручники
Законодавство
Періодичні видання
Каталог освітніх сайтів
Бібліотека
Реферати, курсові, дипломні
Профорієнтація молоді
Робота освітянам та молоді
Освітній форум
Зробити портал кращим!
Ефективна реклама
Євростандарти à la Суліма
29 листопада на сайті Міністерства освіти і науки України (МОН) з'явилась новина про розширене засідання Правління Громадської ради при Міністерстві освіти, головною темою якого було питання наближення української професійної і вищої освіти до європейських стандартів.

"Євроатлантична модель означатиме перетворення її [України] на один зі східних форпостів у процесі цивілізаційної експансії північноамериканської субцивілізації (США). Її наслідком будуть також гострі внутрішні конфлікти в українському суспільстві. Континентально-європейська модель [інтеграції] за різних умов неодмінно матиме наслідком зміну цивілізаційного коду українського суспільства. Обидві моделі передбачають жорсткі дії, спрямовані на впровадження іноцивілізаційних стандартів існування, соціальної та індивідуальної поведінки".
Суліма Є.М., Шепєлєв М.А. Глобалістика. К.: Вища школа, 2010. - 544 с.

29 листопада на сайті Міністерства освіти і науки України з'явилась новина про розширене засідання Правління Громадської ради при Міністерстві освіти, головною темою якого було питання наближення української професійної і вищої освіти до європейських стандартів. У такий спосіб освітяни дізналися, що громадська рада, створена з лояльних до керівництва МОН осіб, продовжує своє існування і навіть інколи збирається. Щоправда, позиція членів ради з питань, винесених на обговорення, залишилась невідомою: судячи з повідомлення на сайті, єдиний виступ на заході належав Першому заступнику міністра Євгену Сулімі.

Менш ніж через добу після появи цього повідомлення на сайті МОН "Беркут" жорстоко розігнав студентів на Майдані Незалежності, тим самим показавши, наскільки Україна далека від будь-яких "європейських стандартів". Протягом усього тижня лунали повідомлення, що Міністерство збирає дані про студентів, які беруть участь в протестах, або ж вимагає від керівництва вишів заборонити участь у вуличних акціях на центральних площах столиці.

Після походу кількох сотень студентів до МОН пан Суліма люб'язно погодився прийняти у себе протестувальників і двох нардепів від "Свободи". Без жодних обіцянок розібратись та з’ясувати, наскільки відповідають дійсності повідомлення студентів про обмеження їхніх прав адміністрацією університетів, пан Суліма підписав наказ № 1694 "Щодо забезпечення гарантованих Конституцією України прав", який, зокрема, зобов’язує керівників ВНЗ "організувати навчальний процес та семестровий контроль з урахуванням конституційних прав студентів вільно висловлювати, формувати свої думки, погляди, переконання та збиратися для мирного їх вираження".

Яким чином в уяві міністра співвідносяться європейські стандарти і потреба в окремому наказі міністерства освіти для гарантування конституційних прав студентів - уявити складно. Так само складно зрозуміти, коли Євген Суліма насправді є щирим - коли радісно рапортує про євродосягнення на нарадах в міністерстві чи коли пише книжки, в яких ратує за євразійську інтеграцію. Проте питання про погляди, висловлені у власних текстах, пан Суліма ігнорує, тому залишається проаналізувати те, що було озвучено публічно в ході нараді.

Євродосягнення: риторика чи цифри?

Заступник міністра доповідав про поступ України на шляху досягнення цілей Болонського процесу, у тому числі - щодо розробки Національної рамки кваліфікацій. Звучали інші правильні слова на кшталт "забезпечення якості освіти", "міжнародних проектів", "навчання впродовж життя" тощо. Щоправда, конкретики бракувало.

Єдині цифри пан Суліма озвучував, коли говорив про міжнародні проекти. Зокрема, він повідомив, що від 1993 року українські університети взяли участь у 200 проектах програми Темпус, отримавши при цьому близько 50 мільйонів євро.

Щоправда, пан Суліма оминув питання про складнощі, які виникають в університетів з використанням отриманих коштів. Через нестабільну оплату платіжних доручень Державним казначейством університети не можуть вчасно придбати обладнання, як це передбачається умовами міжнародних грантів чи програм технічної допомоги. Через це, відповідно, вони не можуть розпочати реалізацію проектів. Тобто українська держава не просто усунулась від фінансування наукового розвитку, але й створює перешкоди тим, хто намагається шукати гроші на дослідження деінде. Проте, звісно, у виступі пана Суліми про це не йшлося.

Як вимірювати?

Загалом, в усіх дебатах про досягнення українською системою освіти міфічних європейських стандартів найбільше турбує відсутність заміру поточної ситуації, відносно якої відбувається "покращення". Тому звітування про прийняття нових нормативних актів або інші досягнення загалом позбавлені сенсу, адже неможливо виміряти, наскільки вони змінили ситуацію.

До прикладу, пан Суліма повідомив, що "з урахуванням вимог роботодавців затверджено як експериментальні новітні галузеві стандарти вищої освіти за напрямами "Металургія", "Електротехніка і електротехнології", "Електромеханіка", "Міжнародне право". Аналіз стандартів, розміщених на офіційному сайті МОН, доводить, що "новітні" стандарти так само мають макабричну форму освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ), освітньо-професійних програм (ОПП) і - переліку курсів.

Якщо подивитись приклади стандартів інших країн, то в першу чергу впадає у вічі значно менший обсяг цих документів. Агенція забезпечення якості освіти Великої Британії затверджує "описи стандартів зі спеціальностей", які містять загальний опис вимог і очікувань до випускників. При цьому, наприклад, стандарт з права містить усього 33 сторінки[1]. Звісно, перелік курсів у ньому відсутній.

Оскільки, судячи з повідомлень на сайті МОН, на засіданні Громадської ради виступав лише представник міністерства, оцінити реакцію громадськості на пропоновані стандарти складно. Задля ґрунтовної оцінки необхідно залучати незалежних експертів, які за необхідності готові будуть дати критичну оцінку текстів.

Проте навіть побіжний аналіз показує, що "новітніми" ці стандарти називати складно. Разом з юристом Центру дослідження суспільства, який має диплом магістра з міжнародного права Університету Ліон-2 (Франція), ми порівняли затверджений Міністерством освіти і науки стандарт з міжнародного права із французьким досвідом викладання у цьому напрямку.

Стандарт з міжнародного права: уявлювана "новітність" і "європейськість"

Якщо порівняти Україну і Францію, то відмінності починаються на рівні структури вищої освіти. У Франції бакалаврат триває 3 роки, для отримання ступеня Магістр-1 треба вчитись 1 рік, задля ступеня Магістр-2 - відповідно ще один. Бакалаврські програми дуже загальні, а магістерські - вузькоспеціалізовані. Наприклад, Університет Ліон-3 пропонує дві програми з права на рівні бакалаврату (і ще одна - у відокремленій філії): "Право" та "Право і політологія". Університет Париж-2, один з найпрестижніших і найбагатших вишів країни, пропонує вісім бакалаврських програм: одна - безпосередньо з права, інші суміжні - право і окремі напрямки з історії, мистецтв чи навіть природничих наук. Окремо функціонують чотири програми, які готують фахівців вузької спеціалізації - страховиків і працівників публічної адміністрації з правом працювати одразу по завершенні цієї програми. На рівні Магістр-1 Париж-2 пропонує 9 програм, на рівні Магістр-2 - 50 програм. Тобто з кожним рівнем збільшується спеціалізація.

Бакалаврські програми містять багато курсів загального характеру. Так, програма "Міжнародне право" Ліон-2 (180 кредитів ECTS), окрім вступу до різних галузей права, містить також курси з політології, методології ("Основи наукових досліджень"), французької мови (1 рік), історії мистецтва і археології, англійської мови (курс удосконалення) і ще однієї іноземної мови протягом усього навчання.

Бакалаврат

Якщо порівняти програму з міжнародного права, затверджену "новітнім" стандартом МОН, із французькою, то впадає у вічі різниця в підході до навчання: українська програма містить дуже велику кількість курсів, якими намагаються охопити все, у той час як французька має значно меншу кількість курсів, але вони більше важать за кількістю кредитів.

Також звертає на себе увагу змішання публічного і приватного права в рамках однієї програми: ми бачимо курси з міжнародного економічного, екологічного, цивільного, приватного права тощо. У Франції таке можна побачити в програмі "Право ЄС", проте у цьому випадку спеціалізація звужена за рахунок концентрації на праві Євросоюзу. Проте загалом магістерські програми спеціалізовані з міжнародного публічного або приватного права. Навіть якщо воно змішане на бакалавраті в програмі "Право ЄС", то на магістратурі все одно необхідно обрати приватне або публічне.

Український стандарт передбачає дуже деталізоване вивчення порівняльного права по галузях, аж до порівняльного трудового і соціального. Французи дають тільки базове порівняльне - кримінальне і цивільне, порівняльне право за вузькими галузями при цьому вивчається у рамках магістерських програм відповідно до обраного напрямку. При цьому дуже часто передбачається вивчення права іншої країни на вибір.

Пропоновані українським стандартом дисципліни вільного вибору - переважно загальноосвітні (основи дипломатії або психологія ділового спілкування), натомість французькі програми передбачають вибір, орієнтований на подальшу спеціалізацію на магістратурі, як-то контрактне право і міжнародне майнове право (кораблі, посольства тощо). Окрім того, французькі програми рідко містять курсові роботи, натомість обов'язковим є проходження практики.

Спеціаліст

Українська програма навчання на спеціаліста передбачає нормативні дисципліни не за спеціальністю, чого немає у французьких програмах Магістр-1. При цьому у Франції є різні програми у межах загального напряму "міжнародне право" залежно від університету. Приміром, в університеті Париж-2 програма міжнародного права складається з курсів приватного права Франції і ЄС, за рахунок чого додається розріз "міжнародності". Окремо діють програми просто з приватного права, повністю сфокусовані на Франції. Таким чином, оглянувши пропоновані курси, французькі студенти можуть обрати цікаву їм спеціалізацію, натомість в Україні можна лише продовжити навчання в межах широкого напряму.

Магістр

Програма підготовки магістра, затверджена МОН, дає можливість вибору певної спеціалізації. При цьому залишаються нормативні курси загального характеру, чого немає у французьких програмах. До прикладу, в Париж-2 на рівні Магістр-2 замість загальної магістратури з "міжнародного права" діє 9 програм з публічного і 7 з приватного права, з чітко вказаними спеціалізаціями.

Також в Україні відсутній поділ на наукові і професійні магістратури. У Франції навчання за науковою програмою підвищує шанси вступу на докторантуру. Продовження навчання для здобуття наукового ступеня не виключене також після професійної магістратури, проте буде дещо складніше знайти потенційного керівника дослідження.

Висновки

На фоні поточних подій у країні говорити про "європейський вибір" окремих міністерств наче й смішно. Проте в умовах, коли влада з усіх сил доводить, що підтримує курс на євроінтеграцію, важливо на рівні окремих управлінських рівнів перевіряти відповідність слів і дій.

На жаль, у випадку з освітою спростування європейськості знаходиться аж надто легко. І важливо усвідомлювати, що брак розуміння того, що таке "європейські стандарти" і чи існують вони взагалі - проблема не лише окремих чиновників. Адже стандарти з окремих спеціальностей розробляє не одна людина, а широка група фахівців. Продовжуючи працювати в формах, які нав'язує міністерство, ці люди тим самим підтримують систему і створюють видимість реформ - "європейських", звісно ж.

[1]http://www.qaa.ac.uk/Publications/InformationAndGuidance/Documents/Law07.pdf.

Схожі за темою публікації
Місія університетів у світі: історія та сучасність
Найбільш резонансні події в освіті в 2013 році
Фінансування освіти і науки: бюджет 2014 року
Дмитро Табачник розповів про досягнення в освіті у 2013 році
2013-12-30  |  Автор: Інна Совсун, Андрій Солодько  |  http://education-ua.org

Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту "Освітній портал" може не співпадати з думкою авторів публікації.

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.

Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.

Всі права належать
Освітній портал™ 2003-2019рр.

Дизайн порталу: Стильная Студия