www.osvita.org.ua
Статті з питань освіти // Глобалізація науки і технологій
Освiтнiй портал™
Головна
Новини освіти та науки
Події освіти та науки
Статті з питань освіти
Архів статей
Довідник ВНЗ України
Дистанційна освіта
Навчальні курси
Освіта за кордоном
Бізнес-освіта, MBA
Абітурієнту
Студенту
Болонський процес
Зовнішнє тестування (ЗНО 2014)
Середня освіта. Підручники
Законодавство
Періодичні видання
Каталог освітніх сайтів
Бібліотека
Реферати, курсові, дипломні
Профорієнтація молоді
Робота освітянам та молоді
Освітній форум
Зробити портал кращим!
Ефективна реклама
Глобалізація науки і технологій
Глобалізація науково-технологічного розвитку тісно пов'язана з глобалізацією вищої освіти, про що, зокрема, свідчить досвід науково-технологічного розвитку США. Перед Другою світовою війною в США склалася система НДДКР, націлена на поширення науково-технологічних знань з урахуванням потреб швидко зростаючої промисловості країни. Відповідно, американські університети готували у великих кількостях фахівців передусім для потреб промисловості. Одночасно, з метою кадрового забезпечення НДДКР, в США проводилася активна політика з підготовки наукових працівників у провідних європейських університетах, а також щодо залучення європейських учених до роботи в наукових установах США. Це дозволило США в післявоєнний час швидко наздогнати Західну Європу в науково-технологічному розвитку. За таким же шляхом пішла в післявоєнні роки Японія, а потім і Південна Корея, здійснюючи в першу чергу масову підготовку технічних фахівців для забезпечення прискореного розвитку промисловості, а потім поступово підтягуючи власну базу фундаментальної науки до світового рівня для створення перспективних високотехнологічних виробництв.

Транснаціональні компанії, відкриваючи наукові лабораторії в інших країнах, зазвичай налагоджують контакти з місцевими науковими центрами та університетами, створюючи певний вплив на національну систему науки та освіти. При цьому відбувається неминучий витік науково-технологічної інформації та фахівців з цих країн. З іншого боку, місцеві наукові центри та університети отримують доступ до науково-технологічним програмам корпорацій і, звичайно ж, до їх фінансових та матеріальних ресурсів.

Останнім часом у розвитку вищої освіти в цілому намітився ряд певних тенденцій. Збільшуються масштаби вищої освіти, вона набуває все більш масового характеру. Різко зростає число вищих навчальних закладів та студентів. В даний час у світі діє понад 14 тис. вищих навчальних закладів, в яких навчається майже 100 млн студентів (для порівняння: у 1960р. в світі налічувалося 13 млн студентів). В індустріально розвинених країнах рівень вступу випускників середніх шкіл до вищих навчальних закладів становить майже 60%, а в США і Канаді - понад 80%. Все більш гостро зростають вимоги до випускників вищих навчальних закладів, насамперед до їх ділової активності та мобільності, якості професійних знань, рівня володіння іноземними мовами, новими інформаційними технологіями.

Найбільш яскравою тенденцією в розвитку сучасної вищої освіти є її інтернаціоналізація. Неухильно розширюється міжнародне співробітництво в організації підготовки висококваліфікованих фахівців. Число студентів, які отримують вищу освіту за межами своєї країни, зросло з 920 тис. у 1980р. до 1550 тис. осіб у 1996р., а в даний час складає близько 2 млн.

До числа основних причин інтернаціоналізації вищої освіти відносять політичні (демократизація світового співтовариства, розвиток інтеграційних процесів у політичній і соціальній сферах), економічні (глобалізація економіки), ідеологічні (зростання міжнародної відкритості, розширення взаємодії національних культур), академічні (інтернаціональний характер наукових знань, формування універсальної основи освіти і наукової діяльності), інформаційні (розвиток інформаційних технологій, глобальних інформаційних мереж).

Інтернаціоналізація вищої освіти виявляється у формуванні загальних орієнтирів в освітній політиці, що, зокрема, чітко видно на прикладі освітньої політики, що проводиться ЮНЕСКО та Європейським Союзом.
ЮНЕСКО цілеспрямовано ініціює розробку рекомендацій щодо розвитку процесів інтернаціоналізації, створення нормативної бази міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти з метою підвищення мобільності навчання студентів як всередині національних освітніх систем, так і між ними.

Подібна освітня політика, але, мабуть, у більш яскравих формах, проводиться в Європейському Союзі, де активно формуються наднаціональні інститути (Генеральний Директорат освіти та культури ЄС тощо), створюється єдина система вищої освіти. Особливість цієї політики полягає у взаємодії наднаціональних і національних органів у розробці загальноєвропейських інформаційно-координаційних структур, а також загальноєвропейських програм у сфері вищої освіти. Серед таких програм найбільш великими, що надають значну фінансову підтримку співпраці університетів, є Кометт, Еразмус, Лінгва, Сократ, Леонардо да Вінчі.

У Сорбоннській декларації (1998), Болонській спільній декларації європейських міністрів освіти (1999), заяві "Формування майбутнього", прийнятій на конференції за участю більше 300 європейських вищих навчальних закладів (2001), Празькому комюніке європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (2001), та інших документах сформульовані принципи та ключові напрями формування загальноєвропейського простору вищої освіти. Зокрема, передбачається введення системи порівнянних ступенів, що сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів у всіх європейських країнах; формування єдиної двоступеневої системи навчання; прийняття єдиної системи залікових одиниць, що гарантує академічне визнання навчання за кордоном. Крім того, проводиться ряд заходів щодо поліпшення якості освіти та розробці порівняльних критеріїв та методології оцінки, з підвищення мобільності студентів і викладачів; щодо вдосконалення навчальних планів, створення інтегрованих навчальних курсів, спільних програм навчання та наукових досліджень, спрямованих на формування науково-освітніх комплексів, які забезпечують підготовку фахівців для загальноєвропейського ринку праці.

Найважливішим показником ефективності діяльності вищих навчальних закладів є навчання в них іноземних студентів. Розширення їх підготовки стає одним з найбільш важливих пріорітетів державної освітньої політики США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Канади, Японії, Австралії. Між університетами цих країн ведеться гостра конкуренція на світовому ринку освітніх послуг, чому є ряд причин. По-перше, підготовка фахівців для інших країн являє собою досить вигідну статтю експорту. Світовий ринок освітніх послуг оцінюється в 35 млрд доларів, з них більше 12 млрд доларів щорічно отримують США, де навчання іноземних студентів отримало особливе поширення. По-друге, прагнення залучити іноземних студентів підштовхує університети до вдосконалення якості освіти з урахуванням вимог світового ринку праці та світових освітніх стандартів. По-третє, підготовка фахівців для інших країн є однією зі складових у системі заходів щодо реалізації геополітичних та економічних інтересів країни.

Уряди провідних країн світу всіляко стимулюють університети по залученню іноземних студентів, в тому числі надають їм фінансову підтримку. З 1990 по 2001р. зростання числа іноземних студентів у США склало 134%, у Німеччині - 139,5%, в Австралії - 380%. Частка іноземних студентів у структурі загального контингенту студентів становить у США близько 4%, у Франції - близько 10%, в Австралії - понад 15%.
2014-02-14  |  Автор:  |  http://bestuniversities.com.ua

Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту "Освітній портал" може не співпадати з думкою авторів публікації.

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.

Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.

Всі права належать
Освітній портал™ 2003-2019рр.

Дизайн порталу: Стильная Студия