| Статті з питань освіти // Ціложиттєве навчання в Україні - світ, повний вічних... |
Цікаве...
Відповіді на ЗНО 2009
На сайті "Освітній портал" доступні для перегляду завдання та відповіді на ЗНО 2009 р. з таких предметів:
Історія України;
Біологія;
Фізика;
Географія;
Українська мова та література;
Математика;
Іноземна мова (англійська);
Іноземна мова (нім., фр., ісп.);
Хімія.
Опитування
Які форми перевірки знань для вступу до ВНЗ підтримуєте Ви:
| ||
| Потужний інформаційний вибух на межі ХХ та ХХІ століть, що означав безперервне та стрімке оновлення інформації, процес глобалізації, що забезпечив доступність широких інформаційних ресурсів, та інтернаціоналізація освітніх стандартів зробили систему ціложиттєвого навчання обов’язковою, а не просто бажаною. Від здобуття готових знань - до уміння вчитися Поняття "ціложиттєвого навчання" (lifelong learning) не вміщується до рамок фахової перепідготовки чи підвищення кваліфікації. Ці системи були ефективними в умовах індустріального суспільства, коли базова вища освіта та набутий досвід дозволяли спеціалістові залишатися "на плаву" аж до досягнення пенсійного віку. Із переходом до "суспільства знань" педагоги всього світу усвідомлюють потребу створення індивідуальної стратегії набуття знань вже для кожного школяра, аби згодом він перетворився на дорослу людину, здатну швидко, безболісно та ефективно набувати нових кваліфікацій та компетенцій в будь-який момент свого життя та професійного зростання. За оцінками експертів, однією з найреальніших небезпек в умовах суспільства знань є ухвалення рішень на основі безнадійно застарілої та неправильної інформації. "Суспільству потрібні люди, що володіють різними здібностями та мають різні інтелектуальні й творчі можливості. Такі люди мають вчитися протягом цілого життя. Вони мають розуміти, чого саме їм бракує, та вміти знайти і набути відповідну компетенцію. А тому освіта - як середня, так і вища, - має дозволяти різним категоріям учнів та студентів рухатися по різних траєкторіях", - вважає директор Міжнародного центру перспективних досліджень Володимир Нікітін. Такий виклик покладає на освітню систему кожної країни нову відповідальність. Зокрема, він вимагає переходити від набуття знань до активного оволодівання компетенціями (поведінковими настановами, котрі дозволяють самостійно отримувати знання - М.Б.), від навчання до учіння, від методик навчання до активного опанування освітньою методологією. Врешті, освіта як процес передання суми знань має поступитися місцем освіті як вмінню самостійно вчитися. Тому викладачі всього світу починають розуміти, що в нових умовах "суспільства знань" вони вже ніколи не будуть відігравати такої ролі, як раніше, - ролі єдиного непомильного носія істини. Натомість вони мають перетворитись на інтелектуальних "тренерів" для кожного конкретного учня та студента. Іншим важливим наслідком сучасної ситуації є зміни в поглядах на час, потрібний для навчання. Вже сьогодні в багатьох країнах лише дошкільна та середня базова освіта є чітко визначеними в часі. Решта форм навчання в часі не обмежені. Адже нині освіта не може бути простою трансляцією отриманих кимось знань десятиліття тому. Її мета - навчити людей самотужки здобувати нове знання і опановувати технології. Всі з дипломами - немає фахівців Термін "ціложиттєве навчання" (lifelong learning) Рада Європи запровадила до обігу ще в 60-і роки минулого століття. Американські дослідники освітніх процесів винайшли поняття "старіння знань" та намагаються визначити терміни періодів "напіврозпаду компетенцій". У США формують систему професійного навчання безробітних, окремо для безробітних із вищою технічною, і окремо - із вищою гуманітарною освітою. Польські вчені проводять дослідження професійного розвитку особистості на різних життєвих етапах, вивчають психодидактику праці, психологію стресу у різних фахівців, аналізують мотивації до навчання у людей різних вікових категорій, рефлексивні уміння та навички людей передпенсійного або пенсійного віку. На жаль, жодних подібних досліджень не проводять співробітники української Академії педагогічних наук (АПН). Там лише намагаються відслідковувати останні тенденції світової педагогічної думки. Не менш бентежить той факт, що в Україні ще навіть немає нормативних актів, котрі б регулювали систему післядипломної освіти та безперервного навчання дорослих фахівців. "Про післядипломну освіту у Міністерстві освіти та науки (МОН) видана лише тоненька книжечка. Ніхто досі не визначив норм такої освіти. Передбачені лише коротко- і довгострокові підвищення кваліфікації. Колись в МОН працював відділ післядипломної освіти, його скасували, зробили сектор. Потім і його скасували, і сьогодні лише два співробітники Міністерства обізнані на цій тематиці. Вони працюють у відділі вищої освіти та освіти дорослих", - констатує колишній завідувач сектором післядипломної освіти МОН Костянтин Кукушкін. Він розповідає, що у вітчизняних роботодавців взагалі немає довіри до системи підвищення кваліфікації, адже працівникам Міністерства часто доводиться видавати довідки тим, хто пройшов курси, оскільки інакше роботодавці їм не вірять і не хочуть подовжувати з ними контракт. Однак саме для України тема ціложиттєвого навчання актуальна як ніколи. "В українських ВНЗ, ПТУ та технікумах матеріально-технічна база та лабораторне обладнання надзвичайно застаріли. Тому сьогодні одразу ж по закінченні ВНЗ фахівець із технічною спеціальністю потребує підвищення кваліфікації", - говорить ректор Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України Віктор Олійник. Виходить, що кожного року країна випускає тисячі людей із дипломами, а кандидатів на заміщення вакансій немає. "Я на власні очі бачив таке оголошення у маленькому містечку в Західній Україні: "Компанія потребує доброго юриста. Випускників місцевого інституту просимо не звертатися", - розповідає Володимир Нікітін. Роль бізнесу та самоосвіти Отже, нині видається, що Україна ще навіть не наблизилася до розуміння терміну "ціложиттєве навчання" та до усвідомлення необхідності його запроваджувати. Державна система післядипломної освіти функціонує за інерцією, не демонструючи великої ефективності і не маючи довіри суспільства. Вітчизняні працедавці дедалі частіше воліють за власний рахунок наново вчити та тренувати випускників українських ВНЗ, отримуючи в результаті фахівців рівня, якого потребують. Для цього компанії інвестують у різні конкурси та стипендіальні програми для студентів вітчизняних ВНЗ. Наприклад, компанія "МТС-Україна" 2006 року запустила програму "Професіонали майбутнього". Групи студентів-чотирикурсників з 8 технічних ВНЗ України змагалися між собою, працюючи над проектами з підвищення якості стільникового зв’язку. "Один зі студентів Київського політехнічного інституту уже працює в нашій компанії. Його помітили співробітники нашої технічної дирекції та запропонували йому пройти стажування. Коли стало зрозуміло, що юнак - уже сформований фахівець, його зарахували до штату", - розповідає прес-секретарка компанії "МТС-Україна" Олена Городецька. І це - аж ніяк не єдиний приклад. "70-80% системи - це інституційний (на робочому місці - М.Б.) та особистісний, тобто самоосвітній, рівні. І лише 20-30% мають складати національний, або загальнодержавний, та регіональний, або муніципальний, рівні, тобто різні семінари та тренінги, а також курси підвищення кваліфікації", - вважає голова Асоціації педагогів Молдови, доктор педагогічних наук Микола Федорець. Він переконаний, що ціложиттєва освіта не може бути самоціллю будь-якого фахівця. Вона має бути наслідком ефективного моніторингу та справедливої оцінки його професійної діяльності. "А це можливо здійснити лише у процесі вивчення результатів його праці на його робочому місці. Результатом моніторингу та оцінки, головною мотивацією має бути атестація працівника, яка офіційно підтвердить його професійний рівень та забезпечить можливість підвищення оплати праці й кар’єрного зростання", - говорить пан Федорець. Відтак, невдалі спроби формування системи ціложиттєвої освіти за радянського часу і у пострадянський період переконують у тому, що ефективними можуть бути лише багаторівневі системи ціложиттєвого навчання, де свою роль матимуть і бізнес, і держава і громадські організації, і самоосвіта фахівців, для якої створюються відповідні часові та фінансові умови. Саме в такий спосіб ціложиттєве навчання буде відповідати викликам сучасного суспільства знань. | ||
| 2009-11-03 | Автор: Марина Бердичевська | http://www.eu-edu.org | ||
Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту "Освітній портал" може не співпадати з думкою авторів публікації.
Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.
Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.
| Всі права належать Освiтнiй портал 2003-2010рр. Дизайн порталу: Стильная Студия |
