www.osvita.org.ua
Статті з питань освіти // Шелестівське намисто України
Освiтнiй портал™
Головна
Новини освіти та науки
Події освіти та науки
Статті з питань освіти
Архів статей
Довідник ВНЗ України
Дистанційна освіта
Навчальні курси
Освіта за кордоном
Бізнес-освіта, MBA
Абітурієнту
Студенту
Болонський процес
Зовнішнє тестування (ЗНО 2014)
Середня освіта. Підручники
Законодавство
Періодичні видання
Каталог освітніх сайтів
Бібліотека
Реферати, курсові, дипломні
Профорієнтація молоді
Робота освітянам та молоді
Освітній форум
Зробити портал кращим!
Ефективна реклама
Шелестівське намисто України
Про бiльшiсть населених пунктiв України мало збереглося iсторичних свiдчень. Багатьом краєзнавцям доводиться йти неторованими шляхами. Хочу розповiсти про особистi набутки в дослiдженнi рiдного краю, зокрема iсторiї села Шелестове Коломацького району Харкiвської областi. Щодо назви цього села, то здавна в народi побутує двi легенди. Згiдно з однiєю з них назва села пов'язана з густими дубовими лiсами, що шелестiли навколо, а за iншою - село було засноване козаком Шелестом. Але остання версiя не була переконливою, бо серед сучасних жителiв села немає жодного, хто носив би прiзвище цього засновника з легенди. До того ж ще склалася впевненiсть в унiкальностi назви нашого села. Бо нi в Харкiвськiй, нi в Полтавськiй, нi в Сумськiй областях нiде немає сiл з подiбною назвою. Таку впевненiсть одного разу розвiяв довiдник поштових iндексiв колишнього СРСР, у котрому не виявилося нашого села (бо поштове вiддiлення у нас називається Коломак-вокзал), зате знайшлося iнше село Шелестове у Волгоградськiй областi, а також село Шелестiвка на схiдному порубiжжi України в Луганськiй областi.

З жителями цих сiл у нас зав'язалося жваве листування, вiдбувся обмiн делегацiями з волгоградськими шелестянами. На наш подив росiйськi побратими розмовляли тiєю ж говiркою української мови, що й ми. Вони розповiли нам власну легенду про заснування їхнього села. Воно було засноване українськими переселенцями на чолi з легендарним Андрiєм Шелестом у 1777 роцi. Зараз прiзвище Шелестов там досить поширене. Спiльними для обох сiл є такi прiзвища, як Гринько, Кравченко, Костенко, Сердюк, Завгороднiй. Деякi прiзвища дещо змiненi. Так у нас Манько, а в них - Банько, у нас - Шумейко, а в них - Кумейко. Слiди генетичного зв'язку мiж нашими предками знаходимо також у топонiмах. Недалеко вiд нас є село Водяна, а бiля них - Водiне, в нас - Чутове, а в них - Жутово, в нас - Прогоня, а в них - Абганерово. Ймовiрно, що предки волгоградських шелестян переселилися з нашого села в однiй громадi з предками жителiв навколишнiх сiл, гнанi процесами закрiпачення та панського i царського поневолення. На шляху цього переселення на вiльнi землi вони зупинялися в Луганських степах, де заснували село Шелестiвку. Але в тому селi мабуть, мало залишилося людей з ватаги Шелеста - здебiльшого Гриньки та Кравченки, нащадки яких там мешкають й досi. Це первинне поселення доповнилося людьми з повторної хвилi переселення з якогось iншого мiсця, бо зараз бiльшiсть населення Шелестiвки носить прiзвища Бриль та Прищепа.

Проводячи топонiмiчно-iсторичнi дослiдження, я помiтив, що вiдстань мiж тезками в ланцюгу переселень майже однакова i становить близько 320 кiлометрiв. А знаючи те, що наш край 350 рокiв тому був диким степом, дiйшов висновку, що наше Шелестове не є корiнним, не є центром розселення. А материнське пра-Шелестове необхiдно шукати десь на 320 кiлометрiв захiднiше. Скориставшись вiдкритою закономiрнiстю, я вiдклав на картi цю вiдстань, i мiй олiвець опустився в правобережнiй частинi Поднiпров'я. Та, на превеликий жаль, села Шелестового там не знайшов. Тодi я вiдмiряв на картi ще раз вiдстань одного козацького переходу - 320 кiлометрiв. I знайшов на картi Хмельницької областi село Шелестяни в Ново-Ушицькому районi. Доречi, цiкаво, що недалеко вiд цього села є село Капустяни, а поряд з нами - урочище Капустяне, де до 1939 року був хутiр з аналогiчною назвою.

Зрадiвши, що знайшов таки прабатькiвщину шелестян, я заради цiкавостi вiдмiтив на картi ще 320 кiлометрiв на захiд, i кiнець циркуля опустився за Карпатськими горами. Але всi пошуки на картi чергового тезки виявилися марними. Та вiдкривши книгу "Iсторiя мiст i сiл України", в томi про Закарпатську область я знайшов ще одне село Шелестово Кольчинської сiльської Ради Мукачiвського району. Воно славилося старовинною церквою та археологiчними знахiдками .Але тут на мене чатувала чергова загадка: це село кудись зникло, i в довiднику "Адмiнiстративно-територiальний подiл України воно вже не значилося. Пiсля листування з Кольчинською селищною Радою з'ясувалося, що село Шелестово тепер входить до складу Кольчино.

Отже, вимальовується досить цiкаве осмислення нашої iсторiї, топонiмiки та переселення наших непосидющих пращурiв , якi з-за Карпатських гiр дiйшли аж за Дон i полишили по собi на картi України i навiть за її межами оригiнальне намисто з сiл: Шелестово, Шелестяни, Шелестiвка, Шелестово. Колись в ньому було, мабуть, шiсть перлин.

Але поднiпровське Шелестове десь згубилося у вирi iсторiї, або ж зникло десь на днi рукотворного моря. Цiкаво було б його вiдшукати. I... я вiдшукав. Пiсля того, як матерiал про "Шелестiвське намисто України" був надрукований в обласнiй газетi, я одержав листа вiд А.В.Шелеста. Вiн писав, що, скориставшись моєю методикою пошуку на картi, виявив , що може бути Шелестове без Шелестiв, а є Шелести без Шелестового. У Катеринопiльському районi Черкаської областi ранiше був хутiр Соколiвка . Колись там, за розповiдями старожилiв, жили однi Шелести. Скiльки їх було i коли вони поселилися, автор листа не мiг дiзнатися. Та йому вiдомо, що в Соколiвцi був навiть свiй колгосп, що багато жителiв цього населеного пункту, яке вiднесли до ряду неперспективних, розселилися по сусiднiх селах, як це зробив i його батько, який побудувався ще до народження Анатолiя Володимировича в селi Потоки за два кiлометри вiд Соколiвки. Остання жителька залишила хутiр у 1985 роцi. Ось таким чином менi допомогли знайти шосту перлину.

Iсторичнi дослiдження дозволили уточнити обставини подiй, що призвели до заснування нашого села. В 1733-1768 рр. на Черкащинi вiдбулося велике селянське повстання , вiдоме пiд назвою Колiївщина пiд проводом Iвана Гонти та Максима Залiзняка. Не всiм вiдомо, що один з ватажкiв цього повстання був Черкаський козак Василь Шелест. 6 липня 1768 року сталася зрада i царський генерал Кречетников захопив в полон всiх ватажкiв повстання, а потiм передав їх на розправу до рук польського воєводи В.Стимпковського, який у своїй резиденцiї у мiстi Коднi стратив 3000 гайдамакiв i ще не менше покалiчив. Серед страчених був i Василь Шелест.

Залишається тiльки здогадуватися, що пiсля такої страшної звiстки про зраду i вчинену розправу рештки загону Шелеста на чолi з його братом Андрiєм, прихопивши дружин та дiтей, втекли на Слобожанщину, де й заснували наше село. Але й тут з якихось причин бiльшiсть з них довго не затрималося, а здiйснили ще два переселення: спочатку до Луганщини, а потiм аж за Дон. Таким чином, 1768 рiк можна вважати за рiк заснування нашого села.

В 1990 роцi працiвники Шелестiвської сiльської Ради започаткували побратимськi зв'язки з мешканцями села Шелестове Волгоградської областi Росiї. Вiдбулися обмiни делегацiями колективiв художньої самодiяльностi, а потiм школярiв. Це знайомство мало романтичне продовження. Двоє молодих людей: Довгополий Валера з Росiї та Литвин Вiта з України покохали один одного i в 1995 роцi одружилися. Так знову порiднилися жителi наших сiл вже сiмейними узами.

Пошуки продовжуються.

Одного разу , зiбравшись на репетицiю художньої самодiяльностi, односельцi запропонували менi знайти село Шелестове за межами країн СНД. Цю задачу я поставив в площину вiдтворення кореня шелестiти, шелест на мовi народу iншої країни. I перша така спроба закiнчилася вдало. Вiдтворивши на нiмецькiй мовi слово шелест як rauschen ( раушен) невдовзi я знайшов, що в Схiднiй Прусiї було мiсто Раушен-Раушен, яке було засноване 1258 роцi на узбережжi Балтiйського моря. В 1946 роцi, пiсля приєднання Схiдної Прусiї до Радянського Союзу, мiсто було перейменоване на Свiтлогорськ, але й тепер, в цьому нинi росiйському мiстi є готель з назвою " Раушен".

Не всi загадки ще розгаданi.

За розповiдями мешканцiв Закарпатської областi, до воз`єднання Закарпаття з Україною в складi СРСР, село Шелестове носило назву Фредишiв. Пошуки етимологiї цього слова поки що не дали нiяких результатiв.

Доречi, мешканцi Закарпаття називають себе русинами, що спiвзвучно слову раушен.
2004-06-23  |  Автор: Петро Пащенко

Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту "Освітній портал" може не співпадати з думкою авторів публікації.

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.

Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.

Всі права належать
Освітній портал™ 2003-2018рр.

Дизайн порталу: Стильная Студия