www.osvita.org.ua
Статті з питань освіти // Нема роботи
Освiтнiй портал™
Головна
Новини освіти та науки
Події освіти та науки
Статті з питань освіти
Архів статей
Довідник ВНЗ України
Дистанційна освіта
Навчальні курси
Освіта за кордоном
Бізнес-освіта, MBA
Абітурієнту
Студенту
Болонський процес
Зовнішнє тестування (ЗНО 2014)
Середня освіта. Підручники
Законодавство
Періодичні видання
Каталог освітніх сайтів
Бібліотека
Реферати, курсові, дипломні
Профорієнтація молоді
Робота освітянам та молоді
Освітній форум
Зробити портал кращим!
Ефективна реклама
Нема роботи
Нема роботи… Ця коротка аксіома, з якою неможливо сперечатись, актуальна завжди: у 90-ті, у 2000-ті, у 2008-мі в розпал кризи, у 2010-му після кризи, зараз і, мабуть, буде актуальною ще років дцять наперед.

"Нема роботи!" - пишуть на місцевому форумі форумчани. Тут же, темою нижче, читаю: "терміново потрібні: укладка афальта, 120 гривен в день, поповнення рахунку - 50 гривень плюс відсоток, роздача флаєрів - 20 гривень година…"

Ні, нашій "молодьожі" така чорна робота ні до чого. Їй треба одразу й все. Аби робочий день з 11-ї й до обіду, і "зе-пе" щоб не менш, ніж в нардепа. Моя кума шукала викладачку у приватну школу. Резюме повалило, як снігу! З навали претендентів вибрала двох, ніби найсерйозніших. Одна забула прийти на співбесіду (і передзвонила аж за тиждень). Інша на знайомство прийшла, але на роботу не вийшла. Як з'ясувалось, у неї маленька дитинка, і чоловік про жінчині пошуки роботи навіть не знав. А взнав – набив пику…

Взагалі, справжній фахівець сьогодні – як амурський тигр: у Черновій книзі. Причому, нема різниці, у якій галузі – в муруванні тинів чи юриспруденції. Маємо чергове покоління "платників", у яких вартість диплома вимірюється не безсонними ночами перед іспитами та студзагонами на картоплі, а реальним "баблом". Читаючи прайси на вищу освіту в Україні, дивуюсь: за такі гроші й зайця можна навчити курити.

Лєночка була в нас прима-журналістка. Прима, бо перша, куди пошлють: на сесію міськради, відкриття шкільного гуртка, закриття театрального сезону. Маючи диплом з найкрутішого журналістського вузу, лише на третьому році роботи в газеті вона втелепала, що сенс – то не секс, а абзац – ніякий не матюк. Тричі її хотіли спекатись, але тричі на її місце приходили ще тупіші. Лєну було вирішено залишити, бо вчити когось з нуля виявилось собі дорожче.

Нема роботи… Донька моїх знайомих у цьому році закінчила "культпросвєт". Батьки обминули контракт і спромоглись на держзамовлення, тому на оплаті за навчання нічогенько зекономили. Проте, якось з роботою у служниці культури не клеїться. Як у прислів'ї: і впряжи - не везе, і випряжи - не пасеться. Там заставили чашки мить, а там напрягають... "Я не дозволю, щоб моя дочка у холодному сільському клубі за 800 гривнів сиділа", - відхрещується від вузівського розподілення її тато. Мабуть, саме тому він у свої 60-т працює на трьох роботах в три зміни та матеріально утримує доцю. А вона у свої 25-ть - у творчому пошуці, бо до сорока років, як сама каже, ще встигне зробити кар'єру.

Нема роботи... Анька – моя однокашниця. У 2006-му, коли країна ще була на крилах Майдану, з дикої провінції вона припхалась шукати щастя у столицю. За конкурсом з-поміж кількох десятків претендентів її взяли у прес-службу центрального штабу керуючої на той момент партії. У шість ранку Анька виходила з дому на електричку та їхала до Києва, о 23-й поверталась назад. До першої зарплати – 24 робочих дні. Щоб якось протриматись ті тижні та не дати дуба від голоду, Анька влаштувалась за 50 баксів прибиральницею в офіс на Контрактовій площі, за квартал від штабу партії.

Її офіційний робочий день починався о десятій, до того вона встигала вилизати чийсь двокімнатний офіс з туалетом і трьома пісуарами, перевдягтись і дійти до роботи. Жіночка, що її найняла, не розгледіла в Анці інтелектуалку, тому довго вчила її, відвертаючи носа, де витирати ноги і як користуватись миючим пилососом, аби, не дай боже, не зачепити комп'ютерного "упса".

Нещодавно зустріла Аньку в Верховній Раді. Сьогодні вона консультує якогось нардепа, винаймає круту квартиру в Києві і віддає перевагу лише японській кухні з ресторану.

"А знаєш, чому нас в універі відправляли на два місяці добвати колгоспну картоплю? – запитала вона мене під час кавування. – Бо коли фізично напашешся, так класно мозги працюють.."
2011-11-17  |  Автор: Ірина Максименко-Клімчик  |  http://gazeta.ua

Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту "Освітній портал" може не співпадати з думкою авторів публікації.

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.

Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.

Всі права належать
Освітній портал™ 2003-2017рр.

Дизайн порталу: Стильная Студия