Що таке дистанційний курс?

В Інтернет можна зустріти два типи курсів. Перший тип - для самостійного навчання. Дистанційний курс міститься на сайті, доступ до нього безкоштовний. Студент виконує всі вказівки, перевіряє рівень своїх знань, одержує посилання на інші сайти в мережі Інтернет для глибшого знайомства з відповідною дисципліною. Таких курсів в Інтернет дуже багато, їхня кількість постійно збільшується. їхній єдиний недолік - студент не одержує сертифікат про якість знань.

Другий, тип дистанційного курсу - для групового вивчення. Передбачається активний обмін інформацією, думками з викладачем і студентами. У цьому випадку передбачається оплата за навчання, встановлюються контрольні терміни навчання (термін складання іспиту для отримання сертифікату визначається студентом); такий курс, як правило, входить у систему підготовки фахівця певної кваліфікації (бакалавра, фахівця, магістра). У деяких випадках необхідно подавати сертифікат на предмет, що передує обраному курсу.

Для того, щоб навчатися дистанційно, необхідно як мінімум мати доступ до електронної пошти. Бажано мати можливість хоча б зрідка працювати в режимі on-line в Інтернет.

Дистанційний курс містить такі інформаційні матеріали:

1. Посібник або конспект лекцій.
2. Методичні матеріали до виконання лабораторних та практичних робіт.
3. Комп'ютерні навчальні програми в Інтернет, на дискетах, CD-ROM (електронний підручник, контролюючі, тестуючі, тренажерні програми, лабораторні роботи, довідники, енциклопедії, предметно-орієнтований простір).
4. Інструктивні матеріали.

Дистанційний курс містить:

1. Вступну інформацію, де викладаються мета та завдання курсу, графік роботи, рекомендації.
2. Попереднє самотестування, що дозволить користувачу оцінити рівень своєї підготовки й адаптувати курс під себе.
3. Рекомендації до вивчення курсу.
4. Теоретичний матеріал, наведений, як правило, у вигляді модулів. Таке подання спрощує засвоєння матеріалу, дає конкретні точки контролю матеріалу, що засвоюється, забезпечує високу якість навчання.
5. Лабораторні й практичні роботи з попередньою системою контролю (допуск).
6. Перелік питань, що ставляться найчастіше, і відповіді на них (FAQ).
7. Глосарій.
8. Список посилань на інші сайти в Інтернет для поглиблення знань з предмету.

Основна особливість дистанційного навчання - це активне спілкування студентів:

• електронною поштою з викладачем і студентами віртуальної групи (віртуальної, тому що студенти в процесі навчання не зустрічаються в одній аудиторії);
• через список розсилань або телеконференції (дискусії, семінарські заняття, колективні роботи);
• з використанням chat або відеоконференцій для обговорення матеріалу в реальному масштабі часу (передбачені не в усіх дистанційних курсах).

Перед початком занять, як правило, передбачається час для знайомства студентів між собою. З цією метою можуть використовуватися анкети з розміщенням здобутої інформації на сервері й розповсюдженням у списку розсилань. Це допомагає студентам знайти партнера для виконання групового завдання (2-3 особи), організувати обговорення матеріалу тощо.

Здобуті навички співробітництва в Інтернет можуть бути використані в подальшому для практичної діяльності, телероботи (через Інтернет можна брати участь у виконанні великих проектів, не виїжджаючи за межі міста, країни).

(За матеріалами Кухаренко В. М., Рибалко О. В.,
Сиротенко Н. Г. Дистанційне навчання: Умови застосування.
Дистанційний курс: Навчальний посібник.
3-є вид./За ред. В. М. Кухаренка -
Харків: НТУ "ХПІ", "Торсінг", 2002. - 320 с.)

Попередня сторінка розділу: Інформаційні статті щодо ДО