Дистанційна освіта, або Як стати розумним, живучи за власним розкладом

Ах, студент...

Студента не можна навмання назвати істотою ледачою. Якщо вже бути справедливим, суть видимого неробства практично будь-якого студента полягає в небажанні організовувати себе й невмінні правильно розставляти пріоритети. Якби в добі було 48 годин, якби можна було не спати тижнями й нормально при цьому функціонувати, якби лекції скасували, а семінари б проводили на кухні за чашкою чаю в дружелюбній домашній обстановці...Тоді б, не лінуючись, не скаржачись, чесно й зі справжньою старанністю майже кожний студент прийнялася б за ...

Навчання дистанційне...

…або те, про що ми багато чули, але мало знаємо. Отже, готуйтеся дивуватися! Середня оцінка світових освітніх систем показує, що дистанційна освіта обходиться на 50% дешевше традиційних форм навчання. Аналіз діяльності центрів дистанційного навчання виявив, що витрати на підготовку фахівця за допомогою Інтернет-навчання становлять приблизно 60% витрат на підготовку фахівців денної форми навчання. Вражає? Наприкінці 1997 р. в 107 країнах світу діяло близько 1000 навчальних закладів, що мають дистанційну форму навчання. Кількість тих, хто одержав вищу освіту, використовуючи таку форму навчання, в 1997 р. становило близько 50 млн осіб, в 2006 р. - уже 96, 5 млн, а за прогнозами фахівців в 2023 р. кількість таких щасливчиків досягне 120 млн осіб.

Для кого призначена дистанційна освіта

Для тих хто, хоче, але не може, може, але не все, і бажає ще більше. Інакше кажучи, для: талановитих індивідів, що прагнуть отримати додаткові знання або одержати другу освіту, але не мають при цьому особливого бажання протирати штани за партами вузів; осіб, що бажають одержати освіту в закордонних освітніх установах (теоретично Ви можете вчитися навіть в Оксфорді, сидячи за комп'ютером із чашкою кави); осіб всіх віків, що проживають у віддалених і малоосвоєних регіонах України (крім, звичайно, тих, хто комп'ютера в очі не бачив); осіб, що бажають виконати спеціальні освітні програми, що складаються з курсів, які пропонуються різними навчальними закладами; фахівців, що вже мають освіту і бажаючих одержати плюс до всього другу, третю тощо із благою метою підвищення по службі; безробітних і біженців, зареєстрованих у муніципальних центрах зайнятості (як другий шанс і надії на можливість знайти своє місце в житті).

Кому не підходить дистанційна форма навчання?

По-перше, страшенним ледарям та іншим неблагонадійним особам. По-друге, особам, не спроможним оплатити відповідну послугу (вартість дистанційного навчання у вузі звичайно не перевищує 50-60% повної вартості навчання на стаціонарі). По-третє, тих, що бажає одержати професії лікаря, лаборанта, медсестри, мікробіолога, фізика-ядерника, перукаря тощо. Мова йде про професії, навчання яким припускає проведення лабораторних занять і одержання практичних навичок, що за допомогою Інтернету поки, на жаль, неможливо. Я особисто сподіваюся не дожити до того часу, коли професію, скажімо, хірурга, можна буде одержати дистанційно, вже дуже ненадійним представляється мені подібний хірург.

Думка фахівців

Віктор Садовничий, ректор відомого в усьому світі МГУ, трохи скептично ставиться до широкого поширення дистанційної освіти: "У такому величезному позитивному явищі, як Інтернет, є й проблеми: недостача прямого спілкування, роль учителя зведена до нуля. А лабораторії, практики - як "природникам" обійтися без них? Хімікові, наприклад, щоб одержати гідний диплом, потрібно два роки простояти за столиком з колбами, фізикові теж не обійтися без дослідів. Інша справа - додаткове навчання, можливо, і з видачею диплома. Скажімо, економістові при базовій освіті легко дистанційно вивчити ази аудита або страхової справи". Чесно кажучи, складно не погодитися з подібною думкою... За словами західних фахівців, давно й добре знайомих з Інтернет-освітою, головні позитивні моменти дистанційної освіти полягають у тому, що студент приступає до процесу навчання за власною ініціативою, тобто свідомо, проходить навчання у відповідності зі своїм особистим планом розвитку й одержує в результаті диплом, що дозволяє йому влаштуватися на пристойну роботу. Свідомість і практичність - сполучення все-таки непогане, а тому я схильна довіряти й західним професорам. Вам же раджу не розриватися між двома думками й сміло шукати свою золоту середину в дистанційному навчанні.

Дистанційна освіта в Україні

В 1996 р. Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем провів аналіз ситуації в Україні, що показав, що потенційні користувачі Інтернету у своїй більшості: мали у своєму розпорядженні тільки електронну пошту, причому були недостатньо знайомі з усіма її можливостями; мали досить обмежений досвід використання Інтернету; не мали знання англійської мови й не мали засобів для оплати аналогічних дистанційних курсів, що надавалися закордонними установами.

Зараз ситуація значно змінилася, і одержати дистанційну освіту стало простіше й дешевше. Комп'ютер - уже не предмет розкоші, а інструмент, необхідність у якому усе більше відчувають громадяни України. Подібну послугу надають практично всі державні й недержавні вузи країни. Для того щоб стати студентом дистанційної форми навчання, досить зайти на сайт вузу, заповнити анкети, оплатити навчання й визначитися з розкладом. Дистанційна освіта - просто мрія для тих, хто не бажає "прогинатися під мінливий світ", жити за чужими розкладами і принципами. Радійте, адже Ви дочекалися того, що світ все-таки сам прогнувся під Вас!

Переклад статті Ірини Жигалюк
"Дистанционное образование, или
Как стать умным, живя по собственному расписанию",
Careerguide

Попередня сторінка розділу: Інформаційні статті щодо ДО