Дистанційна освіта // Дистанційна освіта в кра... // Фінансування дистанційно...

реєстрація

Зверніть увагу!

Фінансування дистанційної освіти

Проблема фінансування дистанційної освіти є значущою в її організації та функціонуванні, і кожна країна має свій власний досвід у її вирішенні. Наприклад, в Індонезії існує три джерела фінансування дистанційного навчання: внески студентів за навчання, державні гранти, допомога від іноземних агентств. Плата за навчання становить 33% фінансування, а 66% складають внески уряду та іноземних агентств.

В Іспанії внесок міністерства освіти дорівнює 46% фінансування; студенти сплачують 47%, а кошти від продажу книжок становлять близько 7% загального фонду. Окрім цього, регіональні уряди та банки дають навчальним центрам обігові кошти. Студент платить 240 доларів за рік навчання, друковані матеріали купуються теж за його кошти.

У Великій Британії відсоток плати студентів за навчання дорівнює 15% загального фонду, а внесок уряду становить 85%. У програмах навчання без надання вченого ступеня плата за навчання становить дві третини, а одна третина фінансується за рахунок спеціальних грантів. Згідно зі статистикою, плата за вивчення точних наук на 25% більша, ніж за вивчення соціальних чи мистецьких курсів.

У Китаї існує дві категорії студентів: зареєстровані та вільні слухачі. Від зареєстрованих студентів не вимагають плату за навчання, а вільні слухачі повинні платити. Оскільки вільні слухачі, здебільшого безробітні, їхні батьки сплачують суму в межах 200 доларів за три роки. Студенти не можуть собі дозволити купувати відеокасети, але аудіоматеріали вважаються доступними. Позика Світового Банку була використана на обладнання 85 навчальних центрів лабораторіями та бібліотеками. Суспільний тиск на ТВ університету дуже великий. З того часу, як влада визнала дистанційну освіту занадто дешевою, вона виступила проти відповідної фінансової підтримки.

У Канаді урядові внески становлять від 75% до 80% фінансування, а студентські кошти складають лише 10%, при цьому решта - 10-15% забезпечується через підприємницьку і ділову активність університетів. Для підвищення прибутковості дистанційної освіти в університетах виконуються різні дослідні проекти на замовлення уряду і приватного сектора.

У Кореї внесок уряду становить 60%, а студентські кошти дорівнюють 40%. Міжнародні організації не надають ніякої фінансової підтримки. В цій ситуації немає можливості реалізувати програми з впровадження лабораторій для комп'ютерних, сільськогосподарських та фізичних наук.

В Японії студентська плата становить 15%, а 85% коштів вносить уряд. Студенти сплачують 3000 єн на рік (це дорівнює близько 134 грн.), що включає вартість матеріалів для підготовки. Стипендії недоступні усім студентам, значну частину яких становлять працюючі та домогосподарки, котрі не мають права на фінансування.

(За материалами статті Олени Малінко
"Дистанційна освіта: організаційна структура,
психолого-педагогічні основи, фінансування і управління".
// Дир. школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №6. - С. 38 - 45).

Дивіться також:

Попередня сторінка розділу: Дистанційна освіта в країнах світу

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.