Загальна iнформацiя  |  Пiдготовче вiддiлення  |  Приймальна комiсiя
Факультети  |  Гуртожитки  |  Фотогалерея

Ідея створення технiчного навчального закладу виникла ще 18 лютого 1880 року. Цукрозаводчики Пiвденно-Захiдного краю, "бажаючи ознаменувати 25-рiччя перебування на престолi Царя-Визволителя Олександра ІІ, вирiшили зiбрати необхiдний капiтал для спорудження технiчного закладу". На заснування iнституту було зiбрано добровiльнi пожертви загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартостi будiвництва i обладнання iнституту 2 650 000 карбованцiв.

Серед органiзацiй та людей, якi внесли кошти, були: Київська мiська Дума - 300 000 крб., Терещенко з синами - 150 000 крб., Київський земельний банк - 15 000 крб., Товариство Красилiвського цукрового заводу - 2 000 крб., А.Брадзький - 5 крб.; загалом 139 товариств, банкiв, заводiв, установ, окремих громадян внесли свої пожертви на зазначену суму.

"Загальний об'єм усiх будiвель Київського полiтехнiчного iнституту iмператора Олександра II, не враховуючи низки дерев'яних будiвель i будiвель другого дослiдного поля (станцiя для випробувань сiльськогосподарських пристроїв i машин), складає досить значну суму - 26 560 куб. саж.

Ця кiлькiсть мiж окремими спорудами розподiляється таким чином: головний корпус - 14 114 куб. саж., хiмiчний павiльйон - 5 557 куб. саж., механiчна майстерня (2 будiвлi) - 2 643 куб. саж., скотний двiр - 296 куб. саж. i кам'янi службовi будiвлi - 27 куб. саж."

25 листопада 1896 року в будинку П.І.Бродського, "громадянина м. Києва i в минулому гласного думи", пiд головуванням С.М.Сольського (київський мiський голова) вiдбулося засiдання представникiв мiської Управи, Бiржового комiтету, навчального, технiчного i фiнансового свiту м.Києва, на якому прийнято Протокол, "...що складає власне перший фактичний документ в iсторiї вищого технiчного учбового закладу в м. Києвi". У цьому документi зазначалось, що "... найбiльш прийнятим типом нового навчального закладу визначити тип Полiтехнiчного iнституту, що складається з кiлькох вiддiлiв рiзних спецiальностей, за прикладом полiтехнiкумiв у Цюриху, Карлсруе, Мюнхенi, Вiднi, Ганноверi, Аахенi, Дрезденi, Ризi тощо".

Науково-методичну допомогу пiд час органiзацiї та становлення iнституту надали корифеї росiйської науки Д.І.Менделєєв, М.Є. Жуковський, К.А.Тимiрязєв та iншi.

Першим головою Державної екзаменацiйної комiсiї КПІ у 1903 роцi був Д.І.Менделєєв.

У конкурсi на проекти споруд Полiтехнiчного iнституту взяли участь вiдомi архiтектори: Бенуа, Гоген, Кiтнер, Кобелєв, Померанцев, Цендер та Шретер. Кращим був визнаний проект проф. І.С. Кiтнера, за яким i споруджено корпуси Київського полiтехнiчного iнституту.

Першим директором Полiтехнiчного iнституту 30 сiчня 1898 р. було призначено професора Вiктора Львовича Кирпичова.

Активно розвиваючись, Київський полiтехнiчний iнститут став базою розширення та змiцнення мережi вузiв Києва, України.

Так, у 1923-1933 роках i протягом останнiх рокiв на базi факультетiв та окремих спецiальностей КПІ було створено:
Днiпропетровський iнститут залiзничного транспорту;
Одеський iнститут iнженерiв морського флоту;
Харкiвський текстильний iнститут (та деякi галузевi iнститути);
Київський iнженерно-будiвельний iнститут;
Київський iнститут iнженерiв цивiльної авiацiї;
Українська сiльськогосподарська академiя;
Київський автодорожний iнститут;
Київський технологiчний iнститут легкої промисловостi;
Вiнницький полiтехнiчний iнститут;
Черкаський iнженерно-технологiчний iнститут;
Чернiгiвський технологiчний iнститут.

На початку Великої Вiтчизняної вiйни КПІ було евакуйовано до Ташкенту, де вiн функцiонував у складi Середньоазiатського iндустрiального iнституту.

Сьогоднi Київський полiтехнiчний iнститут - найбiльший вищий навчальний заклад України.

Враховуючи велику органiзаторську роль Київського полiтехнiчного iнституту в пiдготовцi iнженерних i наукових кадрiв, Указом Президента України за №289/95 вiд 8 квiтня 1995 року "Про Київський полiтехнiчний iнститут" йому надано статус Нацiонального технiчного унiверситету України.