Загальна iнформацiя  |  Пiдготовче вiддiлення  |  Приймальна комiсiя
Факультети  |  Гуртожитки  |  Фотогалерея

Витоки університету — в авіаційних курсах, організованих київськими політехніками наприкінці XIX століття, а самостійна історія почалася в 1933 році: Постановою Ради Народних Комісарів СРСР на базі авіаційного факультету Київського політехнічного інституту був заснований Київський авіаційний інститут.

У подальшому його назва змінювалася: Київський інститут цивільного повітряного флоту (1947 рік), Київський інститут інженерів цивільної авіації (1965 рік), Київський міжнародний університет цивільної авіації (1994 рік), Національний авіаційний університет (2000 рік).

За роки 70-річної історії в стінах вищого авіаційного навчального закладу підготовлено понад 70000 висококваліфікованих фахівців. Серед них відомі вчені, керівники авіаційних компаній, підприємств, організацій та установ, які забезпечують польоти повітряних суден, їх обслуговування та ремонт, перевезення пасажирів і вантажів.

Колективу університету є ким і чим пишатись. В його стінах навчались члени-кореспонденти НАН України М. Голего, О. Аксьонов, заслужений діяч науки і техніки України П. Назаренко, лауреати Ленінської премії, професори В. Крилов, Г. Майкопар, лауреат Державної премії, професор Я. Пархомовський, президент авіакомпанії “Міжнародні авіалінії України” В. Потемський, президент Транспортної клірингової палати Росії С. Iллічов та інші відомі діячі науки і техніки багатьох країн. Гордість університету — його випускник, видатний вчений в галузі авіації та космонавтики, генеральний конструктор ракетно-космічних систем, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державних премій, академік В. Челомей.

В університеті започатковані потужні наукові школи в галузях управління, механіки, електроніки, електротехніки, матеріалознавства, інформатики та обчислювальної техніки. Їх фундаторами були професор Т. Башта, академіки О. Кухтенко та Г. Пухов, члени-кореспонденти О. Пеньков, Б. Малиновський, професори А. Грохольський, Л. Iльницький та інші.

Створені унікальні прилади, системи управління авіаційною та ракетно-космічною технікою, передові технології, і, як підсумок, високий науково-педагогічний потенціал вищого навчального закладу.

У різні роки університет очолювали М. Королько, В. Подпорінов, Д. Глінчук, Н. Таранюк, М. Горчаков, П. Подчасов. У 1954–1975 роках ректором працював М. Голего. Він зробив значний внесок у будівництво навчального комплексу, створення та розвиток його матеріально-технічної бази, організацію наукової роботи, формування науково-педагогічного колективу. У 1975-1988 роках університет очолює О. Аксьонов.

У відповідальний і складний період реформування вищої освіти в Україні колектив університету вступив на чолі з ректором — професором В. Бабаком (нині член-кореспондент НАН України). Під його керівництвом розроблена концепція розвитку вищого навчального закладу, яка швидкими темпами втілюється в життя.

Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти і науки, Указом Президента України Л. Кучми у вересні 2000 року університету надано статус національного.

Сьогодні НАУ – один із найпотужніших авіаційних вищих навчальних закладів світу, де навчається понад 35 тисяч студентів із 50 країн світу.

Потужні науково-педагогічні школи дають можливість готувати не лише фахівців інженерного профілю, але й економістів, юристів, екологів, перекладачів, психологів, соціологів тощо.

Навчальний процес забезпечує висококваліфікований науково-педагогічний колектив, у складі якого 37 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 220 докторів наук, професорів і понад 700 кандидатів наук, доцентів. До навчального процесу залучаються провідні спеціалісти авіакомпаній і промислових підприємств. Серед викладачів – 51 лауреат Державної премії та заслужених діячів науки і техніки.

У складі університету: чотирнадцять інститутів, чотири коледжі, технікум, три ліцеї, Центр повітряного та космічного права, Європейські регіональні центри Міжнародної організації цивільної авіації (IСАО).

Територія університету становить 72 га, загальна площа навчальних корпусів – 140 тис. кв. м. У навчальному процесі використовуються 70 літаків та вертольотів, 42 авіаційнi двигуни, 3 комплекснi авіаційнi тренажери, 240 бортових систем, моделюючих стендів, понад 3000 сучасних комп’ютерів.

Книжковий фонд науково-технічної бібліотеки складає понад 2,6 млн. примірників. Університет має єдиний в світі навчальний ангар, навчальний аеродром, радіополігон та полігон авіаційної наземної техніки, аеродинамічний та тренажерний комплекси.

Студентське містечко університету це – 11 гуртожитків, їдальня на 1000 місць, інтернет-кафе, студентське “Бістро”, медичний центр, оснащений сучасним діагностично-лікувальним обладнанням, профілакторій, Центр культури і мистецтв із залом на 1500 місць, Центр спорту та здоров’я, на базі якого тренуються збірні команди з багатьох видів спорту, переможці змагань різного рівня. Популярними серед співробітників та студентів є яхт-клуб і гуртки авiамоделювання та дельтапланеризму.

Девіз Національного авіаційного університету, який значною мірою визначає його життя, – VIVERE! VINCERE! CREARE! — ЖИТИ! ТВОРИТИ! ПЕРЕМАГАТИ!