Бізнес-освіта, MBA // Статті // Гроші - диплом - гроші

реєстрація

Увага! Технічні роботи.

Шановні користувачі, на сайті планові технічні роботи. Просимо утриматись від оновлення власних даних на сайті до 08:00 29.03.2011. Дякуємо за розуміння.

Зверніть увагу!

Гроші - диплом - гроші

Надбавка до зарплати, на яку може розраховувати випускник західної бізнес-школи, є одним з основних орієнтирів при виборі програми МВА. Американці та європейці, які часто навчаються в кредит, надають величезного значення окупності інвестицій в освіту — при складанні рейтингів бізнес-шкіл передусім враховується відсоткове зростання зарплати їхніх випускників. За підрахунками журналу Forbes, середньорічний дохід випускника Гарварда через п’ять років після закінчення школи перевищує витрати на навчання та зарплату до вступу на $150 тис. А доходи випускників Уортона, Колумбійської та Єльської бізнес-шкіл збільшуються вдвічі.

В Україні окупність інвестицій у диплом "магістра ділового адміністрування" грішми не вимірюють. Оцінити рентабельність освіти не дозволяють відсутність об’єктивної статистики про доходи учнів, висока питома вага заможних і успішних громадян серед студентів, а також недорозвиненість ринку праці. Здебільшого про якість людських ресурсів серйозно дбають тільки компанії, які динамічно розвиваються, працюють в умовах жорсткої конкуренції і боротьби за прибуток. Тому не дивно, що в Україні рентабельність інвестицій у знання нижча, ніж у розвинених країнах і навіть у Росії. Спеціалісти Консорціуму економічних досліджень і освіти з’ясували, що диплом магістра в Україні приносить віддачу в розмірі близько 6% річних (менше за дохідність банківського депозиту), тоді як у розвинених країнах цей показник становить 10%.

Вдалий вихід

Дипломовані магістри ділового адміністрування, за даними українських бізнес-шкіл, користуються найбільшим попитом в компаніях, що виготовляють товари народного споживання, банках і консалтингових установах. Підвищеною увагою до освітнього рівня персоналу відзначаються транснаціональні корпорації та структури з іноземним капіталом. Однак якщо раніше за знання, набуті працівниками, платили переважно компанії, то тепер зростає кількість студентів, які платять за навчання з власної кишені. Типовий слухач вітчизняної бізнес-школи — це успішний підприємець з однією-двома вищими освітами та, в окремих випадках, з науковим ступенем.

Таким чином, популярність програм МВА пояснюється не тільки потягом до знань. За визнанням самих магістрів ділового адміністрування, у бізнесі сформувався прошарок управлінських посад, обійняти які, не маючи ступеня МВА, практично неможливо. За словами завідувача науково-методичного відділу Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ) Ірини Тихомирової, абітурієнти школи розраховують на знання, зв’язки, які їм забезпечує закритий клуб випускників, а також на просування по службі.

Власники компаній, відчуваючи з розвитком бізнесу брак знань, також сідають на навчальну лаву. Поява в їхній команді маркетологів і фінансових менеджерів змушує власників підприємств підвищувати свій освітній рівень, щоб грамотно координувати і розуміти специфіку діяльності підлеглих. Допомагають власникам й ідеї, почерпнуті у стінах вищих навчальних закладів. Зокрема, Тихомирова стверджує, що в історії МІМ були випадки, коли власник, закінчивши навчання, успішно продавав свій бізнес і починав новий. А академічний віце-президент Міжнародного інституту бізнесу (МІБ) Олександр Мертенс наводить приклад, коли випускник МІБ, власник компанії, підрахувавши ефективність інвестицій у навчання, вийшов на показник рентабельності у 1000%.

Для управлінців, які не є власниками, програми МВА — це нові зв’язки та можливості для кар’єрного зростання. Вельми показово, що більшість найманих менеджерів — студентів МІМ міняють роботу в процесі навчання. Причому така тенденція, за словами Тихомирової, зумовлена знайомствами та корисними контактами, набутими саме під час навчання. Випускниця школи Ірина Козаченко (нині — заступник голови правління ЗАТ "Біофарма" з фінансових питань) розповідає, що близько половини її одногрупників перейшли на вищеоплачувану та престижнішу роботу без відриву від навчання. При цьому окремим студентам вдалося подвоїти рівень своїх доходів.

Сказане, звісно, не означає, що рентабельність освіти в МІМ зіставна з економічною ефективністю навчання, наприклад, у Єльській бізнесі-школі. "Освіта допомогла мені зрозуміти, що я здатна керувати людьми і можу дорости до рівня генерального директора. Я дізналася, як вирішувати питання, не пов’язані суто з моїм напрямом діяльності, відчула, що можу бути повноправним членом ради директорів", — говорить Козаченко, яка обіймала до навчання посаду фінансового директора на невеликій кондитерській фабриці. А Юлія Полосенко (нині — працівник міжнародного департаменту Національного депозитарію) зізнається, що одногрупники допомогли їй з працевлаштуванням — на початку навчання в МІМ Полосенко не мала досвіду роботи за економічним фахом. Знайти роботу їй допомогли не тільки знання, а й набуті під час навчання зв’язки.

Ірина Тихомирова наголошує, що секрет успіху випускників МІМ не в дипломі, а в тому, що школа прагне відбирати на програми МВА людей з активною життєвою позицією, бажанням вчитися і застосовувати отримані знання. Принагідно зауважимо, що вступ до МІМ та оплата навчання аж ніяк не гарантують отримання диплома — відсоток відрахувань за неуспішність на програмах МВА вищий, ніж на інших освітніх курсах.

Нефінансові стимули

Утім, наведені приклади кар’єрного зростання випускників вітчизняних бізнес-шкіл не є хрестоматійними. Українські програми МВА стимулюють кар’єрне просування набагато слабше, ніж західні аналоги. Бо, на відміну від США і Західної Європи, в Україні слухачами програм МВА провідних бізнес-шкіл стають досвідчені управлінці, які очікують від освіти не стільки зростання доходів, скільки систематизації знань, підвищення самооцінки та натхнення. Достатньо зауважити, що українські студенти на момент вступу до бізнес-школи або здатні заплатити за престижний ступінь від $9 до 11 тис., або є цінними кадрами для компаній, що оплачують навчання.

"Я не плекав ілюзій щодо фінансової віддачі інвестицій в освіту. На момент прийняття рішення про те, чи йти на програму МВА до Києво-Могилянської бізнес-школи, в мене був досить високий рівень доходів, і надбавка до зарплати не була для мене визначальною", — розповів Контрактам гендиректор компанії "Бриджтаун-Київ" Павло Іванов. Цікаво, що топ-менеджер Іванов розглядав диплом МВА навіть не з погляду цінності теоретичних знань: "Є знання, які приходять з практикою, але їх треба систематизувати. У підході до роботи з’являється системність. Освіта дає вміння вчитися, вміння знаходити джерела інформації", — наголосив управлінець.

На думку Ірини Козаченко, навчання за програмою МВА дає, зокрема, відчуття причетності до ділової еліти, яка вміє ставити перед собою й ефективно досягати поставлених цілей. Козаченко стверджує, що нове покоління ділової еліти відчуває потребу у фундаментальних знаннях навіть з тих предметів, які не потрібні й навряд чи згодяться в майбутньому. Таким чином, можна зробити висновок, що для керівників вищої ланки МВА — це щось на зразок аутотренінгу: "Я можу, я знаю, я зроблю..."

Чи корисне навчання у вітчизняних школах для молодих і амбітних кар’єристів-початківців? Сказати важко, оскільки ринок вітчизняних програм МВА на таких студентів розрахований найменше. Для тих, хто не має певного управлінського статусу (а відповідно й рівня доходів), навчання в елітних школах дуже дороге, а навчання в дешевих — навряд чи корисне. Навчання ж за кордоном також не найкращий варіант для тих, хто має намір працювати в Україні. Зокрема, Тихомирова знає чимало прикладів, коли студенти, які перервали навчання в Україні, поїхали за ступенем МВА на Захід, а повернувшись, влаштувалися на роботу до колишніх одногрупників.

Цікаво, що в МІМ раніше була денна програма МВА, студенти якої навчалися з відривом від виробництва. А після закінчення школи домовлялися між собою, що не погоджуватимуться на роботу, якщо зарплата буде нижчою за певний рівень. Сьогодні на ринку бізнес-освіти спостерігається перекіс у бік програм Executive MBA, орієнтованих на топ-менеджерів і власників бізнесу, для яких фінансові аспекти навчання не надто актуальні. Проте не виключено, що згодом в Україні візьмуться за навчання тих, хто розглядає МВА передусім як інвестицію у власну кар’єру і можливість для зростання доходу. За словами Олександра Мертенса, деякі українські бізнес-школи не проти наслідувати приклад Гарварда, який рекламує свої послуги реальними, а не абстрактними дивідендами. Експерт вважає, що поява в Україні рейтингу окупності освітніх інвестицій — справа кількох років.

За матеріалами статті Наталії Задерей
"Гроші — диплом — гроші",
"Контракти", - № 52 вiд 27.12.2004

Попередня сторінка розділу: Статті

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.