Студенти повинні самостійно розробити необхідні зміни та доповнення до діючих нормативно-правових документів, які регулюють студентське життя

На початку кожного навчального року в Україні актуалізується проблема стану студентських гуртожитків, та становища студентів загалом. Поточний рік не став винятком.

На балансі навчальних закладів, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України знаходиться 1687 гуртожитки, в тому числі: ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації - 522, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації - 301, професійно-технічні навчальні заклади - 864 гуртожитки.

У гуртожитках вищих та професійно-технічних навчальних закладів проживає понад 450 тис. студентсько-учнівської молоді.

Чинна нормативна база, що регулює в Україні питання вселення, виселення та проживання студентської молоді у гуртожитках, морально застаріла та абсолютна не відповідає вимогам нинішнього часу.

На превеликий жаль, до сьогодні чинна Постанова Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" та Санітарні правила облаштування, обладнання та утримання гуртожитків для працюючих, студентів, учнівської молоді затверджені Головним державним санітарним лікарем СРСР № 4719 від 1 листопада 1988 року.

Повна невідповідність формально діючих нормативних документів з питань студентських гуртожитків сучасним життєвим реаліям породжує ситуацію, коли загальними правилом стає систематичне порушення їхніх норм, що ставить студентів, котрі мешкають у гуртожитках, у становище юридично та соціально незахищених осіб.

Органи господарського управління більшості студентських гуртожитків та вузівських студмістечок за мовчазної згоди або й активного сприяння керівників відповідних вищих навчальних закладів повністю узурпували питання поселення (виселення, переселення) студентів, усунувши від участі в них гуртожитські структури студентського самоврядування і всіляко перешкоджаючи громадському контролю за цими процесами, що слугує поживним ґрунтом для проявів корупції та здирництва, обумовлює постійне зростання серед проживаючих контингенту осіб, які не належать до числа студентів.

У багатьох закладах освіти існує "режимний" допуск відвідувачів до проживаючих у гуртожитках студентів, який в загальному випадку полягає у допущенні відвідувачів у гуртожиток виключно в тому випадку, коли сам студент зустрічає їх біля входу. Окрім того, в окремих гуртожитках відвідування мешканців у першій половині дня заборонене взагалі, при чому не враховується, що значна частина студентів навчається у другу зміну; як наслідок відомі випадки, коли рідні батьки не могли потрапити до своїх дітей протягом кількох годин, очікуючи "на випадок" в зимовий період на вулиці.

Побутові послуги, що надаються студентам гуртожитками, зокрема видача й заміна постільної білизни, вивіз сміття та інші, у багатьох випадках не відповідають за своїм рівнем та якістю діючим санітарним нормам, однак користування цими неякісними додатковими послугами примусово нав'язується студентам під загрозою виселення з гуртожитку, оскільки диференційованої оплати просто не існує; поруч із цим дійсно необхідні послуги електрика, сантехніка, столяра, а часом і прибирання місць загального користування нерідко надаються лише за неофіційну додаткову оплату.

Невтішною є ситуація у питаннях контролю за збереженням наявних на балансі гуртожитків меблів, що сприяє розвитку ситуації, коли фактичне умеблювання кімнат не має нічого спільного з тим, що значиться в них за інвентарними відомостями. Це, в свою чергу, сприяє розквіту дріб'язкового злодійства і остаточному знищенню матеріально-технічної бази гуртожитків.

В запущеному стані перебуває сфера фізичної культури, громадського харчування та організації культурного дозвілля студентів, в межах гуртожитків практично не діють бібліотеки і читальні зали.

Чисельні комерційні структури, що здійснюють свій бізнес на території студмістечок, практично нічого не роблять для їхнього благоустрою, прибутки від крамниць та закладів харчування, якими щоденно користуються студенти, ідуть майже виключно в приватні руки, зрештою, певна частина гуртожитків є просто аварійною, однак кошти, необхідні для їхнього капітального ремонту, протягом тривалого часу не виділяються ні державою, ані самими вищими закладами освіти.

Яскравим прикладом використання гуртожитків не за призначенням, ми можемо спостерігати на прикладі студентського гуртожитку №1 Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

Він розташований в центрі міста Харкова по вул. Пушкінській, 79/1 у будівлі 1932 року. Зараз ця будівля перебуває в аварійному стані. В неї відвалюються балкони, провалюється підлога, випадають назовні віконні рами, падають внутрішні стіни, протікає дах.

Приміщення загального користування потребують капітального ремонту та заміни усього обладнання. Через зношеність усіх сантехнічних систем значно погіршується загальний санітарний стан. За висновками санітарно-епідеміологічної служби цей гуртожиток мав би підлягати закриттю.

Не зважаючи на те, що не виконуються жодні санітарні норми і правила утримання приміщень, наш гуртожиток перенаселений. Через велику кількість студентів в деяких кімнатах мешкають по 5 осіб, і майже ніде не виконується мінімальний норматив на кожного мешканця кімнати.

Беручи до уваги все вищеназване, можна вважати, що нинішній стан цього гуртожитку становить небезпеку для життя і здоров'я близько 500 студентів, які мешкають в ньому (особливо на 6-9 секціях).

Керівництво навчального закладу впродовж багатьох років відкладає ремонт гуртожитку, та пояснює це відсутністю бюджетних асигнувань від Міністерства освіти і науки. Ті кошти, які іноді виділяються на ремонт, не завжди використовуються ефективно. Наприклад, після повної заміни даху над гуртожитком виявилося, що навесні цей новий дах так само тече. Через таку експлуатацію стан будівлі невпинно погіршується, а умови проживання стають все нестерпнішими.

Також слід відзначити деякі особливості:

1. На першому поверсі будівлі гуртожитку розміщені 5 барів-кафе зі спиртними напоями та гучною музикою; 5 магазинів різного профілю; 3 фаст-фуди; каса обміну валют; приватна хімчистка, косметичний салон. В одному з кафе просто неба під стіною гуртожитку на саморобному обладнанні готують навіть шашлики.
2. Деякі секції гуртожитку були відокремлені та використовуються для інших потреб (3 поверх 6-ї секції, 2 поверх 8-ї секції, 2 поверх 5-ї секції).
3. Постійно триває ущільнення забудови на територіях навколо гуртожитку. Зокрема, вже заблоковано під'їзди до подвір'я, утворюваного 5, 6 та 7 секціями будівлі.
4. У рамках створеного профілакторію "Політехнік" (займає частину 9-ї та 10-ту секції) діють кілька приватних стоматологічних кабінетів, платні косметичні процедури, платний медично-діагностичний центр.

Це лише один факт з багатьох, які ми можемо спостерігати кожного дня у вищих навчальних закладах України.

Аналізуючи причини перелічених вище та багатьох інших негативних явищ, котрі сукупно характеризують сучасний стан студентських гуртожитків в Україні як повністю незадовільний, можна прийти до однозначного висновку, що головною з них є усунення колективів студентів і аспірантів, котрі мешкають в гуртожитках, від реального впливу на управління цими гуртожитками та студентськими містечками в цілому. Тому механізм їхнього подолання повинен полягати передусім у поверненні студентам і аспірантам законного статусу господарів своїх гуртожитків і студмістечок.

Враховуючи зазначене, необхідно:

1. Розробити і подати на розгляд Уряду України проект нової постанови Кабінету Міністрів України про студентські гуртожитки, що замінить собою у відношенні до них чинну постанову Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки".

У зазначеній постанові передбачити закріплення за завідувачами гуртожитків тільки господарських управлінських функцій, надавши можливість вирішувати питання про поселення, виселення та переселення студентів студентським радам гуртожитків.

Встановити, що члени студентських рад гуртожитків мають обиратися на зборах колективу студентів, які мешкають у даному гуртожитку, а не призначатися завідувачем (комендантом) чи будь-яким іншим управлінським органом або посадовою особою адміністрації вищого навчального закладу.

2. Встановити, що приміщення гуртожитків, включаючи нежитлові, можуть передаватися у користування будь-яким іншим структурам лише за згоди зборів колективу студентів (студентської громади) даного гуртожитку та в межах розумного терміну чинності такої згоди.

3. Розробити і подати на розгляд Уряду України проекти:

• Типових правил внутрішнього розпорядку в студентських та учнівських гуртожитках навчального закладу;
• Типового положення про студентське містечко навчального закладу;
• Санітарних правил облаштування, обладнання та утримання молодіжних гуртожитків;
• Типового положення про раду гуртожитку;
• Норм обладнання студентських та учнівських гуртожитків, гуртожитків сімейного типу та студентських готелів.

Свої пропозиції студенти, лідери органів студентського самоврядування та експерти з питань студентського самоврядування можуть надсилати за адресою: student_rada@ukr.net

Черних Андрій, Координатор
Молодіжної громадської колегії
при Голові Верховної Ради України

Попередня сторінка розділу: Статті