Що після Вільнюса?

01 грудня 2007 року Українська асоціація студентського самоврядування стала 48-им членом Європейського студентського союзу (ESU). Таке рішення було прийняте на 53-ому засіданні Правління ESU у Вільнюсі. "За" прийняття УАСС подано 64 голоси, "проти" - 1, "утримались" - 5.

Членство в Європейському студентському союзі є важливим для організованої української студентської спільноти щонайменше із чотирьох основних причин:

1. воно надає нам можливість постійно "тримати руку на пульсі європейських подій", дозволяє бути "в курсі" загальноєвропейських і світових процесів та найновіших тенденцій у вищій освіті;
2. ESU слугує площадкою для обміну найбільш передовим та цінним досвідом діяльності студентських організацій по цілій Європі, що особливо важливо для нас зараз, коли ми знаходимось на стадії формування "базової архітектури" незалежного студентського самоврядування на Україні;
3. спілкування на форумах ESU з представниками національних союзів студентів інших країн створює багато нагод для спільних проектів, до втілення яких можуть бути залучені недоступні нам в інший спосіб джерела фінансування;
4. у перспективі ESU спроможний надати нам додаткові та досить ефективні механізми просування українських національних інтересів у сфері вищої освіти на загальноєвропейському рівні.

Тому свій рух до членства в європейській асоціації студентських союзів, яка тоді називалась ESIB, ми почали одночасно зі створенням УАСС наприкінці 2002 року. Проте як нерозвиненість самої системи студентського самоврядування на Україні, так і той негативний імідж, який тоді мала наша державна влада в Європі, не дозволити нам на той час досягти більшого, аніж стати в 2004 році "асоційованим членом" ESIB.

Невдовзі, у 2005 році, цей статус УАСС було скасовано разом із самою категорією "асоційованих членів". Отже, приблизно на рік ми формально опинилися повністю за межами цієї європейської структури. Проте, незважаючи на це УАСС подала повторну заявку до ESIB лише восени 2006 року, коли ми дійшли висновку, що існуюча політична кон'юнктура та внутрішній розвиток самої Асоціації забезпечують нам високі шанси на її задовольнення.

Майже одноголосна підтримка, здобута нами при голосуванні у Вільні, показує, що обрані нами стратегія і тактика виявились вірними.

Таким чином склалася унікальна ситуація, коли як країна ми ще далеко не в ЄС, але як студентська асоціація вже матимемо змогу певним чином впливати на політику Євросоюзу в своїй галузі.

Цього успіху ми, незалежне демократичне студентство, змушені були досягати в умовах шаленої протидії з боку деяких чиновників Міністерства освіти. Не бачачи студентів як справді рівноправних та компетентних, за словами знаного Празького комюніке, партнерів у вирішенні всіх справ, що стосуються вищої освіти, ці люди, на жаль, встали на авантюрницький шлях фальсифікації волевиявлення студентів під виглядом нібито максимального сприяння діалогу між ними та Міністерством.

Йдеться, зрозуміло, про безглузді, інакше не скажеш, зусилля видати створений при Міністерстві консультативно-дорадчий орган із назвою Всеукраїнська студентська рада за незалежний від нього національний студентський союз.

Тепер, слава Богу, на міжнародному рівні цю тему вже практично "закрито", а невдовзі, сподіваємось, це буде зроблено і у внутрішньоукраїнських стосунках.

Проте, безумовно, цей досвід серйозної боротьби із рецидивами агонізуючого "совка" у нашій вищій освіті зробив УАСС міцнішою та дійсно незалежною від Міністерства асоціацією, вказав нам на ті наші недоліки й слабкі сторони, яких ми за умов непротидії нам з боку попереднього керівництва МОН просто не помічали.

Окремо хотів би зупинитись на такому важливому здобутку, як створення Робочої групи "Україна", котра протягом ближчих років допомагатиме нам будувати студентську демократію у вищій освіті. Як показує досвід, ефективна євроінтеграція не може бути "одностороннім" рухом, а "досягнення європейських стандартів" не може здійснюватися у відриві від Євросоюзу як їхнього джерела.

Ні одна із країн Східної Європи, які зараз вже стали повноправними членами ЄС, не "будувала Європу сама у себі", як це закликає робити на Україні дехто з тих, хто свідомо прагне завести нас із прямого євроінтеграційного шляху на безнадійні манівці. Натомість, усі Словаччини, Польщі та Румунії західні європейці буквально "за вуха тягли" до спільних із ними "євростандартів", долаючи опір різних ретроградів "євроскептиків". Очевидно, що такі зусилля докладалися ними саме на основі спочатку неформального, а потім і цілком офіційного політичного рішення, що кожна із цих країни "має", згодом, бути у ЄС.

Безумовно, "Болонський процес" сьогодні є "ширшим за ЄС", включаючи, наприклад, Російську Федерацію. Він віддзеркалює те, як європейська інтелектуальна еліта бачить розширену Європу "у дальшій перспективі", коли нинішні студенти стануть тими, хто гратиме визначальну роль у внутрішній та зовнішній політиці своїх держав. Проте, фактичне перетворення України на один з пріоритетів діяльності ESU на найближчий період, зрозуміло ж, не було автоматично прийнятим рішенням, а стало результатом спільних зусиль як українців, так і наших друзів: студенток і студентів із інших європейських країн.

Сьогодні нам слід зробити усе необхідне для того, щоб не "перевести" цю можливість, цей унікальний шанс на "п'янки-гулянки з іноземцями", а зробити завдяки цьому потужний поштовх прогресивному розвитку вищої освіти у нашій країні.

Тому, зокрема, є дуже важливим "геть забути" про викликане безвідповідальними інтригами противників демократизації вищої освіти в Україні штучне протистояння по лінії "УАСС - ВСР" та забезпечити відкритість тих переваг, які надаватиме повноправне членство Української асоціації студентського самоврядування в Європейському студентському союзі, для кожної української студентки та студента. Водночас нам необхідно буде "не розслабляючись" боротися проти "совкових" тенденцій перетворення міжнародної діяльності на "туризм" за бюджетні кошти України, або наших іноземних партнерів, дуже принципово підходячи до забезпечення ефективності та результативності усіх заходів нашої міжнародної співпраці.

У першу чергу мова йде про забезпечення участі України у тих робочих структурах ESU, куди досі ми не мали доступу: Комітетах з Болонського процесу, гендерної рівності та протидії комерціалізації вищої освіти, Робочих групах із Інтернет-навчання, рівного доступу до вищої освіти, студентської академічної мобільності та міжнародної співпраці з країнами за межами Європейського континенту.

Треба, також, проводити тренінги, семінари та ознайомчі поїздки, які дозволять нам підвищити ефективність існуючих на Україні студентських структур, передусім студентського самоврядування, за рахунок вивчення і застосування багатого досвіду студентських громад тих держав, де утвердження свободи і демократії відбулися раніше, ніж у нас.

Отже, попереду багато праці, перспективи якої надихають та відкривають перед нами нові обрії. І це дуже добре.

Олексій Кляшторний,
голова Секретаріату
Української асоціації
студентського самоврядування
тел. 3605298,
e-mail: secretariatuass@yahoo.co.uk

Попередня сторінка розділу: Статті