Доповідь Міністра освіти і науки: Автономія ВНЗ

Як свідчить практика багатьох європейських країн, однією з умов підвищення якості вищої освіти є посилення відповідальності вищих навчальних закладів за результати діяльності шляхом розширення демократичних засад їх функціонування та поглиблення університетської автономії.

Водночас очевидним є і те, що ширша автономія вищих навчальних закладів неминуче призведе до більшої залежності їх від громадського контролю, а отже й громадської підтримки.

Нині окремі питання автономії українських університетів та їхні академічні свободи регламентує Закон України "Про вищу освіту". Однак залишаються невирішеними проблеми розширення прав вищих навчальних закладів щодо розподілу фінансових ресурсів, прозорості та доступності для громадсько-державного контролю всієї їхньої академічної та фінансової діяльності.

Існують також очевидні перешкоди і на шляху урізноманітнення джерел фінансування вищої школи. Зокрема - чинне податкове законодавство та статус неприбуткової організації, що не дозволяють проводити інноваційну діяльність вищого навчального закладу чи надавати науково-технічні, обслуговуючі та господарські платні послуги зовнішнім організаціям.

Виникає парадоксальна ситуація: з одного боку, держава не виділяє достатньо коштів для господарських потреб вищих навчальних закладів, а з другого - заклади не можуть заробляти для себе кошти, продаючи свої наукові розробки, оскільки при цьому втрачають статус неприбуткової організації.

Не є досконалою сьогоднішня законодавча база для регулювання позабюджетної діяльності вищих навчальних закладів. Чинне законодавство не сприяє політиці ринкового маневрування ВНЗ. Визначальними тут повинні бути відкритість і прозорість, що означає залучення вищих навчальних закладів до процесу формування та обговорення проекту бюджету, а також щорічне оприлюднення Міністерством освіти і науки у друкованих засобах масової інформації, на сторінках Інтернету звітів про використання бюджету з поясненням змін, які виникли впродовж бюджетного року.

Щодо самого бюджету, то чітко повинні бути прописані критерії його формування для вищих навчальних закладів різного типу; його структура повинна бути прозорою і зрозумілою, а витратна частина - бездоганно вмотивованою.

Міністерство підтримало ініціативу восьми університетів щодо проведення експерименту з розширення автономії вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації.

Передбачалося, що такий експеримент підготує модель функціонування навчальних закладів із розширеними правами автономії і дасть змогу визначити механізм реалізації згаданого статусу та зробити цей процес керованим із боку Міністерства освіти і науки.

Проте окремі міністерства, спираючись на формальні мотиви, ніби то невідповідності програми експерименту чинному законодавству, на жаль, не підтримали його.

Однак, враховуючи, що однією з вимог Болонської декларації є реалізація принципу автономії, ми повертаємося до цього питання вже в рамках державних зобов'язань через нову редакцію Закону України "Про вищу освіту".

У зв'язку зі зазначеним, нам необхідно найближчим часом:

• визначити проблеми та перешкоди на шляху розвитку академічних свобод і університетської автономії, розробивши акти нормативно-правового врегулювання розвитку академічних свобод та забезпечення автономії університетів в Україні, насамперед через зміни та доповнення до Закону України "Про вищу освіту", який ми повинні подати до Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти України до 1 червня 2008 року;
• розширити участь вищих навчальних закладів у формуванні державного замовлення з метою підвищення його ефективності, відповідності ринку праці та довгостроковій стратегії розвитку країни;
• забезпечити посилення ролі університетів у присудженні наукових ступенів і присвоєнні учених звань та ролі професійних асоціацій у їхньому підтвердженні;
• здійснити перегляд нормативів і форм оплати праці наукового та науково-педагогічного складу;
• підвищити роль і вдосконалити організацію діяльності наглядових рад університетів. (Сьогодні Наглядова рада - це лише ритуальний жест законодавчим органам) ;
• розробити нову систему суспільно-державного контролю та оцінки діяльності вищих навчальних закладів;
• прийняти рішення щодо відповідальності університетів у разі зловживання своїми правами, що погіршують якість освітніх послуг;
• розробити критерії оцінки діяльності вищих навчальних закладів для визначення їх рейтингів, які застосовуватимуться для публічного моніторингу. Ці критерії повинні бути не надумані та бутафорні, а суголосні загальноприйнятим тенденціям і нормам міжнародного оцінювання, які справді визначали б якість і рівень освіти та науки у вищих навчальних закладах, давали б оцінку його культурній та просвітницькій діяльності;
• обов'язковим елементом автономії університетів повинно також стати розширення участі студентів в управлінні діяльністю навчального закладу, удосконалення форм і методів функціонування студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. Але йдеться про участь справжню і компетентну, а не формально проголошену чи неприродно гіпертрофовану.

У своїй програмі, коли я дав згоду на призначення мене на посаду Міністра освіти і науки, задекларував, що вже сьогодні, в межах чинного законодавства, можна частину повноважень МОН передати до вищих навчальних закладів. Зокрема, пропоную:

1. скасувати вже з наступного навчального року порядок погодження з міністерством, Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Науково-методичними комісіями навчальних планів вищих навчальних закладів. Відповідальність за дотримання державних стандартів повністю лягає тепер на керівника вищого навчального закладу і буде прискіпливо контролюватися при процедурах ліцензування та акредитації;
2. надати керівникам вищих навчальних закладів право затверджувати штатний розпис;
3. надати керівництву ВНЗ право самостійно вносити зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів з цього фонду, використання бюджетних коштів, що забезпечить раціональніше витрачання власних коштів;
4. перекласти обов'язок надання копій Паспортів бюджетних програм із навчальних закладів на Державне казначейство, що дозволить усунути зайві ланки у схемі відносин "міністерство - вищий навчальний заклад" і унеможливить випадки, коли вищі навчальні заклади не обслуговуються через відсутність Паспортів.

Вже сьогодні даю доручення відповідним підрозділам міністерства, зокрема департаменту економіки і фінансування, впродовж місяця підготувати проекти змін до відповідних постанов.

Шановні колеги, вам також роздані проекти нормативних документів щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, які прошу обговорити на вчених та педагогічних радах і подати пропозиції до 1 червня цього року.

Доповідь Міністра освіти і науки
на підсумковій колегії МОН України
"Вища освіта України - європейський
вимір: стан, проблеми, перспективи"
(21 березня 2008 року, м. Київ),
джерело: офіційний сайт МОН України

Попередня сторінка розділу: Статті