Студенту // Навчання у вищій школі // Статті // Академічна нечесність та...

реєстрація

Зверніть увагу!

Академічна нечесність та політична культура: порівняльний досвід (Україна - США)

В результаті трансформації українського суспільства в напрямку вдосконалення демократичних форм відбуваються зміни в різних сферах громадського життя. Вони стосуються, насамперед, політичної культури суспільства, складником якої є політична культура студентів. Політичні орієнтації, преференції, ставлення, оцінки, переконання студентства формуються в результаті всієї сукупної діяльності молоді у вузі, що визначає академічну культуру. В сучасному українському соціумі проблема ідеалів студентства, його світогляду, громадянських позицій набуває щораз більшої значущості. Молода Генерація стикається зі зміною в суспільстві стереотипів політичної поведінки, занепадом тих політичних цінностей, які були підвалинами ідеології колишнього СРСР. Усе це накладає відбиток на академічну культуру студентства, щільно інтегровану в загальну й політичну культуру молоді й виражає погляди та настрої того сегмента суспільства, до якого належить студент. При цьому академічна культура сприяє збільшенню компетентності студентства в питаннях суспільного устрою, розвиває свободу самовираження, що дуже важливо для становлення демократичного суспільства. Адже, на думку Роберта Дала, "безмовні громадяни - це ідеальні підданці для авторитарного правителя й нещастя для демократії".

Академічну культуру можна розглядати в різних ракурсах. Їі важлива складова - академічна чесність, яку можна визначити як сформовану систему поведінкових стереотипів студента, що виражають загальнолюдські морально-етичні традиції у сфері оцінки його знань. Вона свідчить про стійкі норми й відносини в таких дихотомічних зв'язках як "студент-викладач", "студент-студент", "студент-вуз". У ході набуття спеціалізації, формується етична позиція студента залежно від характеру системи вищої освіти та від типу вузу. Засвоюються правила поведінки, здобуваються переконання, прихильності, виробляються ціннісні норми, що проектуватимуться на майбутню професію студента.

Академічна чесність може по-різному виявлятися у вузівському процесі. У даній статті ми розглянемо це явище через один з її антиподів - академічну нечесність, виділивши причини виникнення останньої, зокрема ті з них, що закорінені в політичній культурі суспільства. З'ясуємо також засоби боротьби з цим злом - на основі порівняння ставлення до академічної нечесності в американських та українських вузах. Авторка враховуватиме тривалий досвід своєї роботи в українських вузах, а також досвід, набутий під час перебування в США за Програмою академічних обмінів ім. Фулбрайта (університет штату Меріленд в Коледж Парк, кафедра державознавства та політики).

В американських вузах проблемі академічної нечесності приділяють значну увагу. Про це свідчать різноманітні документи, в яких ідеться про необхідність постійної боротьби з нею та про шляхи її подолання. В університеті штату Меріленд існує правило, згідно з ним "будь-який член університетського співтовариства, котрий спостерігав акт академічної нечесності або мав інформацію про вчинення такого акту чи спробу його вчинити, відповідальний за інформування про це Офісу юридичних програм".

Крім того, на кафедрах є викладачі (один або декілька), яким поставлено в обов'язок отримувати первинну інформацію про випадки академічної нечесності від викладачів, і вони після бесіди зі студентом про кожне виявлене порушення повинні описати його й здати перший екземпляр документа на кафедру (залишивши собі копію), а також додати пояснення студента, якщо є змога його отримати. Завдання викладача кафедри, який одержує цю первинну інформацію, - передати її в Офіс юридичних справ, що займається розглядом усіх порушень, про які надійшли повідомлення. їх обговорення здійснює Студентська рада честі. До завдань цих вузівських підрозділів входить не тільки аналіз і оцінка вже допущених випадків академічної нечесності, але й виступи перед студентами з розповіддю про свою діяльність, поширення превентивної інформації.

Поворот до радикальної боротьби з академічною нечесністю в університеті Меріленда датується 1990 роком, коли було прийнято Кодекс Академічної чесності й створено Студентську раду честі. Кодекс виділив такі прояви академічної нечесності:

Списування - навмисне використання або спроба використати не дозволені матеріали, інформацію або навчальні посібники, виконуючи будь-яку академічну вправу;

Підробка - навмисна або недозволена фальсифікація чи вигадування інформації та ії цитування в академічній роботі;

Надання допомоги для здійснення акту академічної нечесності - навмисна чи усвідомлена допомога або спроба допомоги іншому вчинити акт академічної нечесності;

Плагіат - навмисне чи усвідомлене представлення слів або ідей іншої особи як своїх власних в академічній роботі.

Способи боротьби з академічною нечесністю закладені в систему запобіжних заходів і покарань, спектр яких дуже різноманітний. Це, насамперед, широке розповсюдження в університеті інформації про те, що зараховують до академічної нечесності. Прочитати, що таке академічна нечесність, можна навіть на обкладинках звичайних зошитів, їх видають студентам для виконання екзаменаційних робіт. На одному з таких зошитів, що його зберегла авторка, видрукувано інформацію про те, куди саме слід повідомляти про випадки академічної нечесності в університеті (студентам запропоновано телефонувати за вказаним номером та запитувати адвоката коледжу).

Академічна нечесність в американському вузі може призвести до тимчасового позбавлення права відвідувати заняття або навіть до виключення з університету. Ба більше, студентові ставлять оцінку XF, яка означає "незадовільно внаслідок академічної нечесності".

Таке ставлення до академічної нечесності в США історично зумовлене. Його джерела слід шукати у традиційних елементах політичної культури - як-от орієнтація на правове врегулювання суспільних відносин, пріоритетність судової влади, а також в особливостях національного характеру американців, визначальними серед яких є індивідуалізм і опора на власні сили, з одного боку, та комунікативність і відкритість для інновацій - з іншого. Автори монографії "Порівняльна політологія сьогодні" відзначають, що на багатьох людей справляє сильне враження те, як глибоко вкорінена у свідомості майже всіх громадян США - білих і чорних, чоловіків і жінок, молодих і старих - переконаність у тому, що вони мають певні фундаментальні права й що найкращий спосіб відстояти їх - не очікувати, поки їх визнають представники виконавчої або законодавчої влади, а через суд домагатися, щоб посадовці чи приватні особи дотримувалися їх. Наприклад, двоє англійських фахівців у СІЛА були просто вражені готовністю американців, яка межує із сутяжництвом, учиняти судові позови на урядовців і приватних осіб за порушення своїх прав і, як наслідок, тією колосальною роллю, котру завдяки цьому відіграють в Америці адвокати.

Розумінню причин настільки рішучої боротьби в американських вузах з академічною нечесністю сприяє дослідження американської культури Д. Елазаром, який виділив у ній три основні субкультури: моралістичну, традиціоналістську й індивідуалістичну. Моралістична субкультура вимагає суворого дотримання правових норм, розглядаючи при цьому єднання та співробітництво всіх членів суспільства як основу демократії. Традиціоналістська культура передбачає визнання суспільної ієрархії, шанобливе ставлення до еліти. Індивідуалістична субкультура припускає опору на власні сили, рівність політичного впливу, в якому сторони мають взаємні зобов'язання, але діють з огляду на власні інтереси.

Незважаючи на активну боротьбу з академічною нечесністю у США, остаточно її викорінити з університетського життя не вдається. Про це, зокрема, пишуть автори монографії "Соціологія освіти", яка містить підтвердження того, що випадки академічної нечесності все ж таки не рідкість. їх наявність американські соціологи пояснюють, зокрема, сформованістю та усталеністю системи оцінок, що начебто може бути стимулом для винаходу студентами різних, у тому числі й неморальних способів отримання якомога вищих балів. Серед таких способів - "приставання до професорів з метою роздобути інформацію про питання тестів та необхідний матеріал для відповіді на них, вишукування інформації й гра на упередженнях та ідеосинкрезіях, зубріння перед тестами, нечитання всього того, що строго не рекомендується, організація бурхливих дебатів із приводу тестових оцінок, списування та ін.".

В українських вузах, на наш погляд, питанням академічної нечесності не приділено достатньої уваги. Ці проблеми рідко обговорюються на кафедрах, якщо взагалі обговорюються, про них майже не пишуть у студентській пресі. Найчастіше ця тема є предметом жартів команд КВН або художньої самодіяльності у вузах. Викладачі воліють не зважати на випадки академічної нечесності, а суворий тон як засіб впливу на порушників дає лише незначний ефект. Усунення від іспиту як вид покарання трапляється дуже рідко, а з випадками виключення з вузу за академічну нечесність авторка взагалі не зустрічалась за час своєї тривалої педагогічної практики.

Українські студенти здебільшого не знайомі з правилами цитування, не знають терміна "плагіат". Роз'яснення цих положень має стати невіддільною частиною виховної й організаційної роботи у вузах, тому що університет - це академічне співтовариство, де відбувається навчання - набуття основ загальноосвітніх і спеціальних знань, а також науково-дослідна робота. Університет може функціонувати належним чином тільки в тому разі, якщо всі його члени будуть відкриті й неупереджені у своїх інтелектуальних пошуках, дотримуватимуться норм академічної чесності. Академічна нечесність - це корозія на живому організмі університету, а тому байдужність, апатія стосовно питань академічної нечесності не є нейтральною поведінкою. її варто розглядати як потурання, що спотворює якість університетської освіти, призводить до недооцінки справжніх досягнень у навчанні тих студентів, які поводяться чесно. Академічна нечесність впливає на політико-культурні цінності студентства, на їх душевну рівновагу, приводить до втрати віри в будь-які політичні ідеї та ідеали.

Культурні чинники академічної нечесності в українських вузах, на наш погляд, закорінені в успадкованій від СРСР психології хибно потрактованого колективізму. Його відгуки ми знаходимо в гаслі "один за всіх, і всі - за одного", що розуміється як "кругова порука". Саме цей принцип назвали студенти однієї академічної групи, які намагались виправдати свої спроби консультувати один одного під час контрольної роботи. Іншого разу авторку вразила заява однієї досить успішної студентки, котра сиділа за першою партою під час аналізу результатів контрольної. "У нас же в усіх однакові відповіді, то чому ж різні оцінки?" - запитала вона, очевидно, не подумавши, що тим самим відкрито визнала факт списування.

Формуванню академічної культури студентства у вузах України сприяє їх об'єднання в групи, вивчення однакових предметів на курсах, отримання однакових завдань, стандартизовані методи складання іспитів, заліків, написання контрольних робіт тощо. Саме з них і треба починати створювати умови для виникнення академічної культури, яка б відповідала духові, потребам і цілям демократичного суспільства. У процесі навчання відбувається адаптація студента до вузівських вимог, засвоєння культурних норм життя вузівського середовища. Тому вся система вищої освіти має сприяти формуванню активної, автономної, самостійної особистості, що її суспільство сприймає як найбільшу цінність. Значною мірою успіх навчального та виховного процесу залежатиме від "наявності атмосфери довіри між студентом і викладачем", від того, наскільки викладач послідовний у своїх вимогах та наскільки дотримується тих норм, що їх він хоче бачити панівними в студентському середовищі.

У вузах України варто розробити систему заходів для нівелювання академічної нечесності шляхом самоорганізації студентської молоді, роз'яснення небезпек, пов'язаних з академічною нечесністю, культивування цінностей індивідуального успіху й пріоритетності особистіших інтересів. Система вищої освіти України стоїть перед вибором: або повернутися до патерналістської моделі поведінки в дихотомічному зв'язку "викладач-студент", або зробити рішучий крок у напрямку формування самостійності, індивідуальної відповідальності студента за втілення в життя норм академічної чесності.

(Тетяна Ярошенко. Академічна нечесність та політична культура:
порівняльний досвід (Україна - США), - Покликання університету:
зб. наук. пр./Відп. ред. О. Гомілко. - К.: РІА "Янко";
"Веселка", 2005. - 304 с.)

Попередня сторінка розділу: Статті

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.