Доповідь Міністра освіти і науки: Переліки напрямів і спеціальностей

Проблемним питанням на етапі повної реалізації наших міжнародних зобов'язань щодо запровадження двоступеневої освітньої структури "бакалавр-магістр" може стати новий перелік напрямів підготовки бакалаврів.

Слід визнати, що як ключовий документ системи вищої освіти, "Перелік-2006" не є зовсім вдалим, і адекватно не відображає ні реалій вищої школи, ані перспективи її розвитку. Причина цього, на мою думку, - поквапливість його прийняття.

Про це свідчить хоча б той факт, що відразу після його затвердження виникла необхідність внесення змін.

Після "скорочення" діючого раніше "Переліку-1997" кількість напрямів зросла з 76 до 146.

Це практично унеможливило підготовку академічних і професійних бакалаврів з багатьох напрямів, повернуло нас до практики підготовки фахівців за одноступеневою "радянською" схемою. Дивує те, що наполегливі пропозиції подальшого розширення цього переліку продовжують надходити.

Щобільше - новий перелік бакалаврських програм запровадили без визначення нормативного змісту освіти. Чому і на якому рівні саме навчати за новими напрямами - не зрозуміло нікому.

Аналогічна ситуація складається і з проектом переліку спеціальностей із підготовки магістрів, кількість спеціальностей у якому, порівняно з чинним Переліком, помітно зростає. До того ж, пропозиції часто надходили і надходять з урахуванням інтересів лише навчальних закладів, без урахування факту відсутності в структурі економіки України не тільки окремих спеціальностей, але й цілих галузей виробництва із сумнівними перспективами їх відродження.

Головною причиною такої ситуації є те, що, було зроблено "ямковий ремонт" діючого Переліку. Не було враховано ні досвіду європейських країн, де кількість напрямів зазвичай не перевищує кількох десятків, ні надання можливості студенту "за вільною траєкторією" здобути повну вищу освіту в рамках одного напряму і галузі знань.

Тому ці переліки слід вважати на певний період часу перехідними з наступною їх адаптацією до тих, які діють у країнах Європи та інших регіонах світу.

Розпочати цей процес необхідно невідкладно зі створення уже в квітні цього року міжгалузевої робочої групи та визначення концептуальних засад формування нового переліку, зрозумілого і прийнятного для навчальних закладів і роботодавців.

Невідкладним завданням є також формування національної системи кваліфікацій, адаптованої до європейської, що зумовлено необхідністю реалізації стратегії навчання впродовж всього життя та усунення бар'єрів між країнами через відсутність прозорості кваліфікацій.

Доповідь Міністра освіти і науки
на підсумковій колегії МОН України
"Вища освіта України - європейський
вимір: стан, проблеми, перспективи"
(21 березня 2008 року, м. Київ),
джерело: офіційний сайт МОН України

Попередня сторінка розділу: Статті