Зовнішнє оцінювання не застраховане від корупції.

Розмова з Лілією Гриневич, директором Центру тестових технологій

Цього року, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 р. № 1312 "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти", в кількох містах України експериментально проведуть тестування вступників до ВНЗ. Здійснюватиме його Український центр оцінювання якості освіти, щоб забезпечити рівний доступ для молодих людей до вищої освіти і створити передумови для входження нашої держави в європейський освітній простір.

Наскільки Міністерство освіти і науки готове провести зовнішнє незалежне оцінювання, чи не стане воно черговим нашвидкуруч зліпленим експериментом, який не матиме продовження, і яким би воно мало бути насправді, щоб виправдати очікування випускників-вступників та їхніх батьків? Про це "Газета" спілкувалася з Лілією Гриневич, директором Центру тестових технологій.

- Як ви оцінюєте можливість проведення нехай навіть експериментального зовнішнього оцінювання вже цього року?

- Упродовж трьох років Міжнародний фонд "Відродження" розробляв технологічний цикл, апробував і провів реальне зовнішнє тестування з метою створення умов рівного доступу до вищої освіти. Інша річ, як Міністерство освіти і науки скористається чи вже скористалося цим досвідом. Проте стримування виконання постанови Кабінету Міністрів і те, що досі не створено Українського центру оцінювання якості освіти, є тривожним щодо можливостей упровадження зовнішнього оцінювання.

1 листопада 2005 року Президент України доручив поетапно запроваджувати зовнішнє оцінювання. Завданням цього року є розбудова його системи. Необхідно сформувати Український центр оцінювання якості освіти, його регіональні підрозділи (їх має бути дев'ять), поставити там техніку, навчити фахівців. Невелика кількість випускників (близько 50000) матимуть змогу пройти зовнішнє тестування як експериментальне, а його результати зможуть зарахувати як вступні до вищих навчальних закладів. Це означає: якщо вони будуть задоволені своїм результатом, то подадуть його до вищого навчального закладу, щоб їм його зарахували, якщо ні - складатимуть звичайні вступні іспити. Нині відомо, що експеримент відбуватиметься в Чернігівській області. Стосовно інших регіонів, то все залежить від обсягів і вчасності фінансування. А з того, що бачу, то цьогоріч експериментальне зовнішнє оцінювання зараховуватимуть лише як вступне, а не як підсумкову державну атестацію. Адже оскільки державного центру ще не створено і фінансування не виділено, неможливо підготувати вже на травень зовнішнє оцінювання випускників.

Якщо розбудують систему зовнішнього оцінювання, 2007 року відбудеться національне зовнішнє тестування.

- Чи справді електронний варіант є найкращим для системи зовнішнього оцінювання?

- Я хотіла б не погодитися з питанням переваги для України електронного варіанта порівняно з паперовим. До речі, останній досі використовують у всіх цивілізованих державах світу. І якщо ми говоримо, що впроваджуємо зовнішнє тестування заради рівних умов доступу до вищої освіти, то електронне тестування наразі вводити зарано. Бо оскільки комп'ютеризація шкіл в Україні ще дуже далека від довершеності, скажімо, дитина з села, яка ніколи не бачила комп'ютера, потрапить у нерівні умови з тією, яка змалечку, можливо, бавилася на комп'ютері.

Для запровадження електронного тестування слід проводити дуже серйозну підготовку, на яку потрібен час. Наприклад, у такій добре забезпеченій комп'ютерною технікою країні, як Нідерланди, планують запровадження комп'ютерного тестування для системи зовнішніх екзаменів із 2015 року.

- Що може стати на заваді об'єктивному оцінюванню?

- Коли ми говоримо про відкриту базу тестових завдань і створення величезної кількості варіантів паралельних тестів, то це дуже серйозна проблема, пов'язана з об'єктивністю оцінювання. Застосування випадкового набору тестових завдань із не стандартизованої бази для формування індивідуальних варіантів абітурієнтам в одній аудиторії є фактично лотереєю "кому трапиться важчий чи легший варіант". Зрозуміло, що ця методика не відповідає вимогам до тесту як засобу вимірювання. Тому відбувається нерівне оцінювання, яке вирішує, чи вступить конкретна особа до вищого навчального закладу, чи ні. На мою думку, не варто так легковажно застосовувати якусь одну методику в масштабах усієї країни, навіть якщо вона придатна для того чи іншого університету.

Коли ми говоримо про національне тестування, необхідно серйозно врахувати всі ризики, пов'язані з недосконалістю технології. Звичайно, тут немає простих рішень, і кожна модель має свої позитиви та негативи. Ми їх вивчали й оцінювали ці ризики. Судячи з усього, нині, коли не маємо великої бази стандартизованих тестових завдань, яка дозволяє побудувати велику кількість паралельних варіантів тестів - а я сподіваюся, що протягом двох-трьох років це можна буде зробити, - ми повинні зупинитися на тій технології, яка реально забезпечить процедуру справедливого оцінювання. Вважаю, що оцінюючи поверхово, не ознайомившись глибоко з усіма позитивними та негативними сторонами різних моделей, можна тільки нашкодити.

- На вашу думку, чи існують якісь небезпеки впровадження зовнішнього оцінювання?

- Очевидно, є велика кількість людей, зацікавлених у тому, щоб зовнішнє тестування не відбулося як таке. І це роблять із різних сторін. З одного боку, тривожить те, що все так повільно впроваджують і немає фінансування. З іншого - непокоїть, що ідею підривають заявами, мовляв, те, що буде, звичайно ж, виявиться гіршим за сьогоднішнє. Оцінімо нинішню ситуацію і запитаймо себе, чи задоволені ми нею. Я гадаю, що штучне стримування процесів - чи з боку держави, чи з боку фахівців - нічого доброго не принесе. Необхідно робити послідовні кроки. Але треба розуміти, що для такої великої держави, як Україна, надзвичайно небезпечно, прийнявши якусь єдину модель, постаратися втілити її в життя протягом року. Не підготувавши громадськості, не розробивши великої кількості методичних матеріалів, не розписавши заздалегідь прозорих правил гри. І нам зараз не так важливо поставити "галочку", що вже все зроблено. Важливіше пройти цей процес поступово та на такому рівні, щоб від цього не постраждала жодна дитина. Мабуть, це - основне гасло, яким повинен керуватися Український державний центр оцінювання якості освіти, впроваджуючи зовнішнє тестування.

- Хотілося б почути вашу думку стосовно відкритості бази тестових завдань...

- Дуже багато країн пройшли той етап, коли вони вважали, що прозорість полягає у відкритій базі тестових завдань. І практично всі відмовилися від цього. Публікуючи базу тестових завдань, ви переорієнтовуєте процес навчання в школі на зубріння відповідей на тестові завдання. Треба пам'ятати, що впровадження системи тестування може мати цей негативний ефект. Тоді навчання в школі, цілісний програмний матеріал перетворюється на розв'язування тестових завдань із книжечки. Це, звичайно, зручно для репетиторів. Але якщо спрямуємо в Україні весь навчальний процес на таке, то добряче постраждає якість середньої освіти.

Для прозорості вимог тестування важливо продемонструвати випускникам усі формати тестових завдань, щоб вони знали, що робити з ними, слід чітко прописати програмні вимоги тестування. Одразу після проведення тестування потрібно опублікувати завдання тесту і правильні відповіді до них, що дозволяє, в разі невідповідності заздалегідь оголошеним форматам завдань чи програмовим вимогам, оскаржити результат тестування.

- Яким би, на вашу думку, мало бути об'єктивне зовнішнє оцінювання?

- Річ у тім, що ми протягом трьох років у Центрі тестових технологій працювали над тим, щоб технології забезпечували основні цінності зовнішнього оцінювання: щоб воно справді було незалежним, об'єктивним, щоб правила були зрозумілими та прозорими для всіх, щоб застосовувалися технології, які дають об'єктивну оцінку. І для нас дуже важливо, щоб державний центр підтримав це. Існує багато різних побоювань. Зокрема, щоб у цьому державному центрі не з'явилися паростки корупції. Тому держава, створюючи такий центр, має розуміти: оплату його працівників потрібно забезпечувати на належному рівні, застосовувати передові технології, громадськість і випускників мають вчасно ознайомлювати з усіма правилами й інформацією про зовнішнє тестування. Мені здається, що це дуже важливі речі, про які не можна забувати, запроваджуючи зовнішнє оцінювання на державному рівні.

- Чимало батьків непокояться, що зовнішнє тестування також може бути джерелом корупції...

- Якщо не виконувати тих умов, які я перелічила, то це може статися. Корупції можна запобігти, і ми маємо зразки дуже гарної роботи таких центрів, зокрема, і в пострадянських країнах. Але це слід забезпечити, по-перше, правовим полем великої відповідальності тих людей, які працюють у центрі, по-друге, обумовлено технологічно, коли на кожній ланці можна виявити витік інформації чи зловживання. Для цього створюють систему відстеження процедур на кожному етапі підготовки, проведення й обробки результатів тестування. Наприклад, зловживання щодо витоку інформації та несанкціонованого розкриття екзаменаційних пакетів можна виявити кількома способами, проте найбільші зловживання можливі при поєднанні отриманих результатів із закодованих робіт з прізвищами абітурієнтів. І ось тут потрібна серйозна система протоколювання та нагляду за роботою працівників, які здійснюють цю роботу. Така система нагляду повинна обов'язково діяти в державному центрі, і не тільки внутрішня, а й із залученням служби безпеки та громадськості. І якщо в межах одного центру це можливо проконтролювати, то значно меншою є імовірність застосування таких систем нагляду і контролю в кожному вищому навчальному закладі.

Вітчизняний і міжнародний досвід показує, що зовнішнє тестування як інструмент оцінки має не лише позитивні сторони, а й негативні, проте, як демократії, за Черчіллем, "на жаль, кращого ніхто не знає", якщо хочемо домогтися справедливості й об'єктивності в оцінюванні.

У процесі впровадження зовнішнього оцінювання неминучі та потрібні дискусії про моделі тестування, що розвиваються в Україні. Важливо, щоб вони були конструктивними та базувалися не тільки на афоризмах, безапеляційних оцінках і поверховому баченні проблем, а й на ґрунтовному їх аналізі, розумінні системного впливу зовнішнього тестування на освіту, виявленні всіх аспектів, які мають забезпечити справедливість цього оцінювання.

(Львівська газета,
15 лютого, 2006 року, № 28 (835),
Розмовляла Леся Олендій)

Попередня сторінка розділу: Статті