Зовнішнє тестування: нова гра за новими правилами

За календарем - вже настала весна. Пройде ще два-три тижні і все навкруги зазеленіє, розквітне... Весна насправді вступить в свої права, і буде проникати у вікна квартир, офісів, шкіл... А там уже і літо не за горами. Для кількох сотень тисяч цьогорічних випускників настане "гаряча" пора - випускні та вступні випробування. Цей рік особливий - згідно з постановою Кабінету Міністрів України передбачається проведення пілотного зовнішнього оцінювання для 40 тисяч випускників загальноосвітніх середніх навчальних закладів. Участь в зовнішньому оцінюванні - додатковий шанс для випускників шкіл у тих районах, які визначені для його проведення у 2006 р. Отримані результати можуть бути, за бажанням учня, зараховані як державна підсумкова атестація і/або як результат вступного випробування до вищих навчальних закладів. У дітей, а ще більше у їх батьків, виникає безліч різноманітних питань. На деякі з них сьогодні на сторінок нашого журналу відповідає директор Київського центру оцінювання якості освіти Леонід Середа.

Які проблеми шкільної освіти вирішує зовнішнє тестування?

Відповідь на це питання не дуже проста. Зовнішнє тестування повинно створити передумови для забезпечення рівних і справедливих умов доступу до вищої освіти на основі об'єктивних результатів тестування. Разом з тим, порівнювальні дані про результати навчання великої кількості учнів дають можливість з'ясувати реальний стан і якість освіти. Минулого року проводилося моніторингове дослідження якості освіти у четвертих і восьмих класах. Зараз над його результатами працює Академія педагогічних наук. Ми відзначили цікаву тенденцію: існуючі відмінності між містом і селом є не такими великими як відмінності між окремими школами. Така інформація вказує на те, що необхідно усвідомлено приймати управлінські рішення по підтримці і покращанню роботи таких шкіл. А що значить зовнішнє? Це означає, що воно проводиться установою, не залежною від школи, яка готує учня, ані від вищого навчального закладу, який має приймати на навчання студента. Тоді можна сподіватися на об'єктивність. І саме через це у світі переважають саме моделі зовнішнього оцінювання.

На який рівень освіти ви орієнтувалися, сворюючи ці тестові програми?

Ці тести створюються за програмам, які затверджені Міністерством освіти і науки України. А тому вони не містять питань, які не вивчалися в школі. Крім того, в Українському центрі оцінювання якості освіти існує пра вило, за яким перед тим, як здавати тест, учень отримує інформаційні матеріали з чітко прописаними програмними вимогами, щодо того матеріалу, по якому буде тест. Ми намагаємося докладно диференціювати критерії навчальних цілей. Тобто, від учня вимагається не просто знання фактичного матеріалу, а й певний рівень компетенції тощо. Таким чином ми не лише прописуємо обсяг, а й перевіріяємо якість засвоєння матеріалу.

А як щодо ліцеїв, спеціалізованих шкіл? Адже їхня п'ятірка варта 12 в звичайній школі?

Зовнішнє тестування допомагає вирішити і цю проблему. Усі результати оцінюються за однією шкалою. Звичайно, якщо людина краще підготовлена з математики, то її показники на цій шкалі будуть серед вищих. В такому разі школа зможе побачити рівень своїх учнів. Однак, отриманий результат не є результатом дієвості школи чи певних управлінських рішень, він належить саме тій дитині, яка його отримала.

Але ж без школи його б не було?

Звичайно. Вивчати рейтинги шкіл за результатами тестувань можна, але говорити про це поки що рано. Спершу треба накопичити певний досвід, як в інших країнах, де зовнішнє тестування має вже багату традицію, наприклад, Америка -близько ста років, чи сусідня Польща - понад 10 років. Власне, Україна є в цьому відношенні останньою. Минулого року запровадили зовнішнє тестування для всіх учнів Грузії. Майже завершили цей процес у Росії. Тестування є в усіх країнах Болонського процесу.

Чим ви пояснюєте те, що Україна досі не запровадила ЗТ?

Є певні проблеми. Одна з них-той негативний досвід, який ми отримали в 1993 p., коли була спроба швидко впровадити таке оцінювання у формі тестів по всій Україні. Проте, тестування проводилося у школах, де навчалися учні, що не сприяло дотриманню процедур, і вплинуло на об'єктивність його результатів. Окрім того, галузь науки педагогічне оцінювання тільки починає розвиватися в Україні. Технологія зовнішнього оцінювання, яка запр овад-жується\сьогодні, розроблена у рамках проекту Міжнародного фонду "Відроджейня" Центр тестових технології, який розпочався у 2002 році. Однією з його цілей була підготовка спеціалістів, які знають, що таке тест; вміють підготувати його проведення; розуміють, що таке стандартизація тестових завдань. Такі фахівці з'явилися в Україні, і результат ви вже бачите. Створено регіональні центри, багате дітей вже реально пройшли тестування: в минулому році понад 8 тисяч учнів взяли участь у зовнішньому оцінюванні за власним бажанням.

Йдеться про всю Україну?

Так, але пріміром в Києві була проблема з тим, що бажаючих взяти участь у тестуванні було в кілька разів біільшє, ніж дозволяли можливості його проведення, адже бюджет фонду "Відродження" є обмеженим. Були великі черги - випускники хочуть мати об'єктивну оцінку своїх знань. Ніхто не каже що вчитель не є об'єктивним, але він може порівнювати в межах лише одного класу. А знати й відчувати своє місце на рівні всіх випускників Укріїни - це зовсім інша інформація, на порядок вища. Дітям вида вався сертифікат з їхньою оцінкою. Вона виставлялась за кількома шкалами: була 100 бальна - рейтингова шкала, була 12-ти бальна оцінка, більш звична для учнів. Згідно з розпорядженням Міністерства освіти і науки ці бали зараховувалися вищими навчальними закладами як складений вступний іспит.

Ці оцінки зараховувались як результати вступних іспитів вищими навчальними закладами, які брали участь в експерименті?

Авжеж, кількість цих вузів зростала: в перший рік участь в експерименті брали 4 вузи, наступного - близько 32, а вже минулого року всі вузи повинні були приймати результат зовнішнього оцінювання як складений вступний іспит з певної дисципліни. Треба сказати, що були вузи, які із задоволенням скористалися цією інформацією. Ми маємо велику кількість хороших відгуків про тих абітурієнтів, які пройшли тестування. Дійсно, коли учень має рейтинг - 95, то це означає, що 95 відсотків дітей склали гірше за нього, і звісно ж, нормальний вуз зацікавлений саме у цьому студенті.

Скажіть, будь-ласка, а які успіхи перших випускників, які вступали за результатами зовнішнього оцінювання, сьогодні вже третьокурсників?

Наскільки я знаю, претензій немає. Всі вони вчаться добре, але кількість таких студентів ще незнач- на, тому рано говорити про статистично обґрунтовані результати. Жодної дитини, про яку б сказали що їй поставили незаслужено високу оцінку, не було. Жодної. Тому що це стандартизований тест, складений за спеціальними технологіями з урахуванням досвіду інших країн.

Де і ким ці тести розроблялися?

Ці тести не розробляються. Не можна назвати автора тесту - такого просто не буває. Розробляється специфікація тесту, де дуже чітко написано, які завдання будуть включені, в якому вони будуть форматі, скільки відсотків яка тема буде займати в тесті. Відтак велика кількість викладачів отримує конкретне завдання - підготувати тестові завдання певного формату на визначену тему. Після цього проводиться апробація завдань, перш ніж вони потраплять в тест, і вже після експертної оцінки кожного окремого завдання в Українському центрі оцінювання якості освіти людина, яка підписала відповідні документи про нерозголошення і несе за це відповідальність, складає кінцевий варіант.

За яким принципом вибиралися школи для проведення апробацій?

Вибірка повинна бути випадковою. Інакше результати не будуть достовірними. Застосовується сучасна теорія тестів, яка дає можливість окремо визначати відповідність складності завдань і рівню аудиторії, яка їх розв'язувала. Спеціальні механізми дозволяють оцінити складність завдань, побачити і виправити недоліки. Слід розуміти, що попросити одного, навіть дуже кваліфікованого, викладача з величезним досвідом роботи написати тест, як правило, не вдається. Це специфічний вид роботи, і не кожен викладач може її виконати. Ми обов'язково залучаємо для цього і шкільних вчителів, і викладачів вищих навчальних закладів. Це кропітка колективна робота протягом цілого року.

Поясніть, що означає паперовий тест?

Паперовий, інакше кажучи, бланковий, тест проходить таким чином: учень одержує тестове завдання у вигляді зошита і на спеціальних бланках ручкою проставляє свої відповіді на запитання. Далі все комп'ютеризовано: відповіді читає не викладач, а комп'ютер. А комп'ютерне тестування передбачає, що запитання учень отримує з монітору. Дуже хотілося б дотримуватись нормальних стандартів. Дитина повинна бути підготовленою до проведення тестів, поінформованою про те, які завдання бувають, що на неї чекає, що їй доведеться робити, як її будуть перевіряти, і тільки тоді запрошуватися до аудиторії для написання тесту. Це є загальні стандарти, яких треба дотримуватись.

Буде створено дев'ять регіональних центрів оцінювання якості освіти України, які будуть проводити тестування у невеликих обсягах з метою отримання певного досвіду. Все це необхідно для того, щоб у 2007 p., як і заплановано, вийти на загальнодержавне тестування. Ось те, що на нас чекає. Зараз усім школам, які до нас звертаються ми надаємо інформаційні матеріали. Тут є програмові вимоги, які дуже чітко прописують, що таке тестування; зовнішнє оцінювання. І головне, тут є зразок завдань з правильними відповідями.

Чи змінюються тести кожного навчального року?

Звичайно, зміни є, але вони поступові. Вдосконаленню немає меж. Щороку в кожній наступній редакції ми відслідковуємо проблемні місця, і вносимо корективи.

З яких предметів вже існують тести?

На сьогоднішній день існують тести з української мови, історії, математики та економіки. Розробляються тести з хімії, фізики, біології та географії.

Щодо об'єктивності. Вчитель спілкується з дитиною напряму і може враховувати її психологічні особливості. Адже навіть добре підготовлена дитина може розгубитися під час іспиту, а вчитель має змогу її підтримати, заспокоїти.

Тому я й наголосив, що дитина повинна бути готовою до тестування. Інформація, що міститься в наших матеріалах, допомагає підготуватися до тесту, зрозуміти, що на неї чекає. Це раз. По-друге, ми планували й проводили у попередні роки пробні тестування. Хто хотів, міг прийти в аудиторію, отримати тест, написати й побачити свої результати. Вони нікуди ще не зарахувалися, а дитина вже могла реально оцінити свої знання. Цьогорічний експеримент дуже поблажливий для учасників тестування. Оцінка, яку отримає дитина, за її бажанням може бути зарахована як підсумкова державна атестація і так само за бажанням може бути зарахована як вступний іспит. Якщо отриманий результат не задовольняє, вона складає іспити у традиційний спосіб.

А у 2007році, коли зовнішнє тестування стане загальнодержавним, його мають проходити всі випускники чи тільки ті, які бажають продовжити навчання у вищих навчальних закладах?

Саме на вирішення цих питань спрямований цьогорічний експеримент. Не можна скласти тест, однаковий для всіх рівнів підготовки. У більшості держав тестування проходять діти, які бажають вступати до вищих навчальних закладів. Я не певен, що учням, які не бажають вчитися далі, взагалі треба складати іспити. Але для дітей, які бажають взяти участь у конкурсі на здобуття вищої освіти, тестування є обов'язковим.

Різні вузи виставляють різні вимоги до знань одних і тих же предметів. Наприклад, рівень знання математики для мехмату КНУ ім. Тараса Шевченка і для архітектурного факультету КНУБА будуть різні. Як враховується різний рівень вимог?

Шкільна програма одна. Яке ми маємо право ставити різні вимоги? Ми збираємо у центрі викладачів з різних вузів і намагаємося разом узгодити програмові вимоги так, щоб це влаштовувало всіх. Пропонуємо їм зразки тестів: будь ласка критикуйте, вносіть пропозиції. Це один з етапів народження тестів.

Тобто є такі моменти, які ви узгоджуєте з вимогами до конкретних спеціальностей? Це вже, мабуть, стосується не самих тестів, а програмових вимог?

Звичайно, вуз може по-різному скористатись з результатів тестування залежно від специфіки конкретної спеціальності. Наприклад, якщо вуз хоче, щоб дитина здавала екзамен з математики і української мови, то він ставить коефіцієнти перед отриманими результатами. Якщо вуз вдвічі більше цікавить математика, ніж українська мова, то він зможе помножити 0,5 на результат з української мови й додати до оцінки з математики. І це буде прохідним рейтингом. За вузами залишається свобода, бо кожен з них бачить свого студента у власний спосіб. Скажімо, я хочу приймати студентів за трьома екзаменами: математика з коефіцієнтом 0,5, українська мова з коефіцієнтом 0,25 та географія - 0,25. Будь ласка, це твоя воля.

Напевно, і абітурієнт також має певну свободу вибору?

Звичайно, залежно від того, яка конкурсна ситуація у вузі, враховуючи власні результати, абітурієнт сам вирішує, чи є сенс нести сюди свої документи. Це додає людині свободу вибору, вона сама може оцінити, на що може претендувати. Якщо я дійсно хочу вчитися, я можу оцінити, наскільки мій рівень відповідає тому чи тому вузу. Тоді і вузи перестануть заперечувати, якщо кілька років поспіль їм пропонуватимуть справді хороших студентів, які надалі себе виявлять. Має відбутися хоча б декілька сесій аби вузи зрозуміли, що це насправді так.

Це один бік медалі. З іншого ж, ніхто не буде проводити тестів з танців чи малювання. За вузами завжди залишається право провести свій специфічний для певної спеціальності екзамен. Інша справа, що вуз не повинен ще раз проводити екзамен з тієї ж математики, який дитина вже склала. І справді, дитина склала іспит з математики в школі, отримала одну оцінку, в одному вузі - іншу, в другому - третю, потім ще четверту... А потім сідає і думає: так знаю я цю математику чи не знаю? Зовнішнє тестування може вирішити цю проблему. Можна здавати один предмет і п'ять разів, але навіщо?

Щодо підготовчих відділень. Чи не припинять вони свого існування після введення зовнішнього тестування?

Дуже багато говориться про те, що підготовчі відділення опиняються без роботи. Нічого подібного. Мета підготовчих відділень - підготувати людину краще, підняти її рівень. Хто ж забирає у них цю роботу? Інша річ ті підготовчі відділення, які говорять: давайте до нас, і ми вас за це візьмемо в наш інститут. Отоді це вже не підготовче відділення. Різні вузи звертались до тоді ще Центру тестових технологій з проханням провести для них екзамен. Ми підготували тест, провели в одному із харківських вузів, де конкурси чималі, і видали результат. Відгуки дуже хороші. Тобто, потроху ситуація в Україні змінюється. Хоча є й такі, що не доросли до використання тестових технологій.

Багато батьків питають, чи будуть діти мати змогу "перетестуватися"?

У зовнішньому тестуванні передбачалася можливість апеляцій за специфічними умовами: апелювати можна до так званих "відкритих завдань", коли написану відповідь оцінює викладач. Тоді людина може опротестувати результат. Але треба зазначити, якщо тест розроблено правильно, апеляцій, як правило, не буває. Не тому, що вони заборонені, а тому, що нема до чого апелювати. Оцінювання об'єктивне, і це очевидно.

А якщо учень не зміг пройти тестування з поважної причини?

Коли дитина з поважної причини, наприклад, хвороби, не змогла пройти зовнішнє тестування, передбачається додаткова сесія. Якщо ти цього року не склав державний вступний іспит, ти можеш скласти його наступного року. Перескладати в одному і тому ж році надалі буде неможливо, і в цьому немає сенсу. Маєш рік підготуватися краще. Отже, нічого нового у цьому плані порівняно з традиціями іспитами, тести не передбачають.

Як бути, коли учень тести здав нормально, але через певні причини (армія, наприклад) до вузу цього року не вступив.

Поки що йдеться про те, що результат буде дійсний протягом року. Далі ми побачимо, чи зберігається стійкість результату з часом. Через те технології тестування й впроваджуються, якщо не десятиліттями. Цей процес не є швидким. Але коли нещодавно у Литві, де майже 10 років існує система зовнішнього тестування, провели опитування, яка з реформ була найвдалішою, більшість людей найуспішнішою назвала саме систему зовнішнього тестування.

А як проходить саме тестування?

Тестування - серйозний екзамен. Умови тестування: дітей садять "маківка від маківки" за півтора метри. Можливості списати немає. Веде тестування спеціально підготовлений інструктор, який не є фахівцем з даного предмету. Тому підказати він не може. Ми чітко оговорюємо, що він має право говорити. Робота інструктора в класі - чітко прочитати інструкцію, яка для нього і написана. За результатами тестування можна побачити, де була порушена процедура його проведення.

Зараз такі процедури чітко прописані. Є технології, які дають можливість зробити результати оцінювання дуже об'єктивними - це друк і доставка матеріалів, безпосередньо проведення іспиту, пакування матеріалів, процес перевірки, верифікації "відкритих" завдань. Сьогодні цілком зрозуміло, що це все можна забезпечити.

Де і коли в цьому році буде провадитися зовнішнє тестування?

Зовнішнє тестування буде проводити Український центр оцінювання якості освіту - державна організація. В цьому році буде перший етап запровадження зовнішнього оцінювання на державному рівні. Як фахівці центру, ми наполягаємо, аби тестування проходили не все учні, а лише ті, котрі бажають вступати до вищих навчальних закладів. Річ у тім, що є інша проблема: важко скласти один тест, який би адекватно оцінював як учнів з низьким, так і з високим рівнем знань.

Цього року заплановано проведення зовнішнього оцінювання навчальних досяїнень 40 000 випускників шкіл визначених адміністративних районів (у кожній області за квотами, що пропорційні кількості випускників в областях). Для випускників, що візьмуть участь у зовнішньому оцінюванні - це додаткрвий шанс зарахувати, за власним бажанням, результати зовнішнього тестування як державну підсумкову атестацію та вступний іспит до ВНЗ. Зовнішнє оцінювання згідно наказу Міністерства освіти і науки має бути проведено 13 (з української мови) і 20 травня (з математики та історії) 2006 р. Це тестування буде на паперових носіях.

Побажаймо ж усім випускниках, які цього року будуть пиймати участь у зовнішньому оцінюванні успіхів!

(Розмову провела Ольга Калініченко
Джерело: Освіта столиці №1-2, 2006 р., с. 10-13)

Попередня сторінка розділу: Статті