Зовнішнє тестування: великий сюрприз для корупціонерів від освіти

19 червня були оголошені перші результати державного зовнішнього тестування випускників шкіл. Воно застосоване в Україні уже вчетверте, але в цьому році було наймасовішим (тестувалися понад 44 тисячі випускників) і стало генеральною репетицією перед загальнонаціональним впровадженням. Основне питання, на яке повинен відповісти експеримент: чи допоможе тестування здолати корупцію у сфері освіти?

З теорії та практики хабарництва

Це злісне явище засіло в печінках не тільки учням, абітурієнтам, студентам та їхнім батькам. "Професорські" хабарі псують репутацію закладам освіти та додають клопоту органам внутрішніх справ.

Тільки з початку цього року зареєстровано 200 випадків хабарництва у вищих навчальних закладах. Розрив у сумі "добровільно-примусового внеску" – від ста доларів до кількох тисяч євро. Про хабарництво, як правило, знають багато людей. Але, за словами працівників прес-служби МВС, довести факт корумпованості конкретного члена приймальної комісії доволі складно. Той, хто постає перед питанням "платити чи не платити хабара?", рідко приходить в міліцію з написаною заявою про вимагання. Адже гроші можуть реально допомогти абітурієнту, у якості знань якого є підстави сумніватися.

Якщо ж людина усе-таки виявила ініціативу і прийшла у міліцію, їй запропонують відому методу викривання хабарника. Правоохоронці видадуть необхідну суму спеціально помічених грошей. В ідеальному варіанті передачу хабара постараються зафіксувати на відео. Далі хабарника з міченими грошима затримують, а експертиза підтверджує, що купюри саме "ті". Правоохоронці кажуть, що подібні справи слідчі намагаються якомога швидше передати в суд. Тому що тиск на слідство відбувається шалений. Найчастіше працівникам пропонують "зустрічні" хабарі, суми яких перевершують "початкові" в кілька разів. Але навіть якщо справа потрапила до суду, це ще не привід для успіху. Під час процесу досвідчений адвокат може посадити слідство в калюжу, "переконавши" суд у тому, що обвинувачуваний брав не хабар, а позичені колись у нього ж гроші. Мовляв, подумав, що та людина порядна, у нотаріуса борг не фіксував, а "боржник", щоб гроші не повертати, пішов у міліцію.

Ще одна складність у покаранні винних пов’язана з недосконалістю кримінального законодавства. Кримінальний контекст хабарництва згідно з Кримінальним кодексом виявляється доволі звуженим. За одержання хабара закон передбачає штраф від 750 до 1500 неоподатковуваних мінімумів (він досі складає 17 гривень), або позбавлення волі терміном від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати визначені посади терміном до трьох років. Але Кодекс визначає і коло осіб, які можуть потрапити під визначення хабарника. Нюанс в тому, що згідно з ним, "хабарниками" можуть бути тільки керівні особи навчального закладу – ректори, проректори, декани. Стосовно інших передбачено переважно адміністративні покарання. Але на практиці навіть вони застосовуються у дуже поблажливих варіантах.

Все буде гарно, якщо...

Щоб досягти помітних успіхів у боротьбі з корупцією, треба завести явище у відповідну систему координат, в якій всі ланки можна буде тримати під контролем. Об’єктивність і прозорість – на думку освітян, саме вони можуть скласти необхідну систему координат.

Міністерство освіти вже не перший рік намагається розробити методику боротьби з корупцією. Ставку зроблено саме на зовнішнє тестування як на таке, що позитивно зарекомендувало себе в багатьох розвинутих державах. Цього року на техніку для цієї програми і розробку тестових запитань Міносвіти виділило 42 мільйони гривень. У Міністерстві сподіваються, що вже наступного року, коли тестування стане обов’язковим по всій Україні, хабарів ніхто не даватиме.

Проте, одна з основних розробників проекту зовнішнього тестування – директор Українського державного центру оцінювання якості освіти Лілія ГРИНЕВИЧ – в своїх міркуваннях більш стримана. "Тестування не може забезпечити повного викорінення корупції, – каже вона, – тому що це явище повинно підлягати компетенції інших органів. Але це буде крок, який допоможе системі оцінки знань стати менш залежною від корупції. Ми протягом трьох років у незалежному Центрі тестових технологій і моніторингу якості освіти працювали над тим, щоб технології забезпечували основні цінності зовнішнього оцінювання: щоб воно справді було незалежним, об’єктивним, щоб правила були зрозумілими та прозорими для всіх. І для нас дуже важливо, щоб Державний центр оцінювання якості освіти підтримав це. Існує багато різних побоювань. Зокрема, щоб у самому державному центрі не з’явилися паростки корупції. Тому влада, створюючи такий центр, має розуміти: оплату його працівників потрібно забезпечувати на належному рівні, застосовувати передові технології, громадськість і випускників мають вчасно ознайомлювати з усіма правилами й інформацією про зовнішнє тестування."

"Ми маємо зразки дуже успішної роботи центрів оцінювання, зокрема, і в пострадянських країнах, – продовжує Л. Гриневич. – Але це забезпечується, по-перше, великою відповідальністю тих людей, які працюють у центрі, по-друге, – досконалою технологією, коли на кожній ланці можна виявити витік інформації чи зловживання. Для цього створюють систему відстеження процедур на кожному етапі підготовки, проведення й обробки результатів тестування. Наприклад, зловживання щодо витоку інформації та несанкціонованого розкриття екзаменаційних пакетів можна виявити кількома способами, проте найбільші зловживання можливі при поєднанні отриманих результатів із закодованих робіт з прізвищами абітурієнтів. І ось тут потрібна серйозна система протоколювання та нагляду за роботою працівників, які виконують роботу. До того ж, система нагляду повинна бути не тільки внутрішня, треба також залучати служби безпеки та громадськість".

Актуальність конфіденційності лише посилюватиметься

Як наголошує пані Гриневич, у наступні роки зросте питання конфіденційності тестування, від якого буде залежати успіх оцінювання. І додає, що Міністерство внутрішніх справ і СБУ вже допомагають у проведенні тестування.

До питань секретності підійшли серйозно. Автори тестів живуть на всій території України. Їм давали точне завдання, а варіанти питань обробляли в Центрі тестових технологій. Із цих завдань працівники Державного центру оцінювання, які підписують угоду про нерозголошення конфіденційної інформації, складали різні варіанти тестів. "Ключі" до різних варіантів тестів знаходяться в людей, які готували кінцевий варіант тестів. Ці "ключі" стосуються лише закритих тестових завдань, які перевіряються комп’ютером. Відкрите завдання з української мови (творча робота) оцінюють незалежні експерти. Всі люди, які причетні до підготовки матеріалів тестування, несуть правову відповідальність за дотримання конфіденційності інформації. За словами Л. Гриневич, якщо викладач розкаже, яке питання послав у центр оцінювання, це не страшно: дуже мала вірогідність того, що воно потрапить саме його учням, адже центр отримує сотні тисяч питань. А от якщо конфіденційну інформацію розголосить той, хто має доступ до остаточно сформованих тестів, проти цієї людини будуть проводити службове розслідування і каратимуть відповідно до закону.

Тестування є необхідним кроком для входження України у європейський освітній простір. І тому Міносвіти вже остаточно вирішило, що наступного року зовнішнє тестування буде обов’язковим для всіх випускників шкіл, а також для студентів всіх вузів. Щодо технічного забезпечення процедури, Міністерство запевняє, що все буде гаразд. Але чи зможе суспільство за рік переламати психологію хабарників і тих, хто хабарі дає?

Довідка "Погляду"

Цього року незалежне зовнішнє оцінювання вперше проводилося за кошти Державного бюджету України. Однак Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) та Організація "Американські Ради з міжнародної освіти: ACTR/ACCELS", які розпочинали впровадження нової методи, продовжують надавати організаційну та фінансову підтримку. Тестування відбувалося з трьох найбільш поширених при вступі до вищих навчальних закладів предметів: української мови, історії та математики. Технологію тестування розробив "Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти", створений за підтримки МФВ. Українська модель тестування базується та орієнтується на європейському досвіді, але не має точного аналогу за кордоном.

(Ніна Ярошенко "Зовнішнє тестування:
великий сюрприз для корупціонерів від освіти",
"Погляд")

Попередня сторінка розділу: Статті