Буря здійметься у травні...

21 квітня 2007 року о 10:30 відбулося зовнішнє незалежне оцінювання випускників столичних шкіл з української мови, а 28 квітня - з історії або математики. За результатами тестування з історії буде зараховуватися оцінка з історії України; з математики - відповідно лише по алгебрі. Сподіваємося, що результати цього заходу оголосять на наступному тижні. І вони (якщо не будуть підтасовані) повинні мати ефект бомби, що вибухнула: адже ясно, що більша частина випускників не підтвердить свій рівень знань. Правда, чи враховувати результати тестування в цьому навчальному році будуть визначати самі випускники. Але в наступному - результати тестування будуть остаточними як для шкільної атестації, так і для приймальних комісій вузів. У всякому разі, так планується.

А поки незалежним зовнішнім оцінюванням в Україні в 2007 році буде охоплено 21414 столичних школярів. Якщо їхні оцінки їм не сподобаються, то вони мають шанс здати ці ж предмети на державній підсумковій атестації в рідній школі. Отже, у випадку успішної здачі незалежного оцінювання, у червні випускник буде складати державну підсумкову атестацію з меншої кількості предметів.

У кожному з районів Києва визначені пункти незалежного оцінювання. Таких пунктів у місті - 83. Підготовлено 1503 аудиторій. У перевірці тестових робіт буде зайнято 549 екзаменаторів.

Незалежне зовнішнє оцінювання буде здійснюватися безкоштовно. Про результат свого тестування може довідатися лише випускник. Але нас цікавить загальна картина. І навряд чи вона буде втішною.

У своє виправдання учні будуть стверджувати, що завдання були некоректні (уже є скарги на невдалу тему для твору), учителі й батьки будуть ремствувати на нервозність обстановки або сором'язливість своїх підопічних. Але вибух - це певний струс. Його затіяли з метою: з одного боку - полегшити життя випускникам шкіл і відповідно абітурієнтам, з іншого боку - з метою боротьби з корупцією в загальноосвітніх школах і у вищих навчальних закладах, а із третього - виявити відповідність шкільного оцінювання знанням, що є у наших школярів.

Цілі благі, і навіть начебто вжиті різні заходи, що виключають підтасування: роботи закодовані, тобто анонімні; на тестуванні присутні не класні керівники або зацікавлені у високих показниках учителі, що викладають даний предмет, а зовсім "ліві" педагоги, які не можуть якісно проконсультувати тестованих. Іншими словами - оцінювання об'єктивне...

Але, чи так це?

Адже всі ми прекрасно розуміємо: лазівку в будь-якій ситуації завжди можна відшукати. До того ж, крім предметів, охоплюваних незалежним зовнішнім оцінюванням, абітурієнти у вузах однаково повинні здавати й інші іспити, результати яких можуть (при певній доплаті) заповнити відсутню кількість балів для вступу. Та й надзвичайно демократичний підхід у нашій країні до проблем учнів припускає можливість усіляких перездач тих іспитів, результати яких не задовольняють екзаменованих. При цьому інтереси екзаменаторів нікого не хвилюють. А й дійсно, кого цікавлять "амбіції" вчителів? Байдуже, що їм не подобається у свій вільний час постійно приймати в незадоволених своїми результатами учнів перездачі тематичних і атестаційних робіт? До того ж ми усе ще добре пам'ятаємо заяви пана Зварича про те, що вищезгадані "нелюди" постійно кривдять безневинних дітей... І вчителі вирішують дилему: або ставити ті оцінки, які задовольнять всі запити, або відбиватися від пропонованих претензій руками й ногами, витрачати свій особистий час і вважатися нелюдом. От і сіли дітки давно своїм викладачам на голови і ніжками бовтають...

А перед ними двері будь-якого вузу відчинені (тільки треба підготувати потрібну суму). І в школу ходити зовсім і необов'язково! Адже в нашій країні обов'язкова повна середня освіта, тобто виключити зі школи прогульника, невстигаючого або просто грубіяна неможливо. І горе тому директорові школи, у якого учні погано вчаться або прогулюють. А учневі а хоч би й хни...

І утворилося порочне коло:

Середньостатистичний учень учиться абияк. Однаково, одержати вищу освіту можна, маючи будь-який атестат. Ну, а, якщо "почуття власної гідності" цього учня не дозволяє йому мати низькі бали, є вихід: або приплати своїм "рідним" педагогам (у них невисока зарплата, так що навряд чи відмовляться), або, якщо дозволяють розміри батьківського гаманця, іди за оцінками в який-небудь приватний ліцей або гімназію. Давно вже не секрет, що ці заклади славляться не якістю одержуваних у них знань, а комфортом влаштованого побуту.

Середньостатистичний педагог ставить той бал, що потрібно вищевказаному середньостатистичному учневі (і турбот з перездачами менше, і ситніше, і менше проблем з керівництвом).

Середньостатистичні батьки цікавляться не якістю одержуваних у школі знань, а кількістю одержуваних балів з навчальних предметів. І, якщо очікувані результати не збігаються з дійсністю, швиденько, у міру своєї свідомості, вносить необхідні корективи, потрясаючи своїм гаманцем.

Середньостатистичний інспектор, що перевіряє середньостатистичну школу, атестує її не об'єктивно по отриманому зрізі знань, а, залежно від привітності адміністрації школи, що перевіряється.

Середньостатистичний член приймальної комісії вузу ставить абітурієнтові потрібний бал, відповідно до розпорядження ректора або іншої "компетентної" особи. Та й сам він прекрасно розуміє, що є фінансовий план, який потрібно виконувати, так що нема чого носом крутити.

Загалом, усі задоволені. Ну, хіба що крім роботодавця, що одержує бездарні кадри або клієнта, що одержує некваліфіковане обслуговування від такого горе-фахівця...

І от цю "ідилію" потрясе вибух... Відкриється реальна картина. І може бути вона змусить багатьох багато про що задуматися. І, хоча ми прекрасно розуміємо, що незалежне тестування не панацея, і якщо нічого додатково не робити, то воно незабаром стане дуже навіть залежним. Але з'явилася надія: нарив, що утворився, буде розкритий. Якщо це відбудеться, то можна простити панові Ніколаєнку будь-які промахи в реформі освіти.

І можливо, реформу проведуть під іншим кутом? Тим більше, що велосипед давно винайдений...

Чому ми не говоримо про те, що сучасний ринок праці давно перенасичений фахівцями (особливо такої якості), яких готовлять наші вузи? Нинішня проблема - це гостра нестача робочих кадрів. Та й звідки ж їм узятися, якщо всі, кому не лінь, ломляться за одержанням диплому. Ну не вступив такий "вундеркінд" у державний вуз на бюджет (а звідки знання, якщо в шкільні роки він байдикував), так труснув "предків" - і перед ним розкриті двері будь-якого приватного вищого навчального закладу. А йти працювати? Ну, що ви.…Від роботи коні дохнуть...

А що, якби ми врахували в цьому питанні досвід країн близького сходу, тієї ж Америки, де вступні іспити у вузи скасовані, а зарахування йде відповідно до кількості зароблених у школі балів? Або хоча б досвід горезвісної радянської освіти, коли обов'язковим було одержання базової середньої освіти. Згадаєте: закінчив учень 8 клас на "3", тобто "задовільно" - ласкаво просимо в ПТУ й одержувати там робочу спеціальність.

Тоді учні мали чітку мотивацію й розуміли повну залежність від результатів навчання в школі. І фахівці, як не крути, тоді випускалися з вузів, не в приклад сьогоднішнім. А освіти в країнах близького сходу й далекого зарубіжжя взагалі ставить тверді рамки перед учнями. Не говорячи вже про те, що там авторитет учителя непорушний і всіляко викоханий політикою держави (на відміну від нашої політики). У таких країнах як Єгипет, Ізраїль тощо обов'язковою є початкова освіта, а до середньої, і тим більше до старшої школи допускаються тільки найбільш старанні учні, що зуміли набрати необхідну кількість балів. От це - стимул! Та й добравшись до вершин шкільної освіти ще не факт, що потрапиш у той вуз, в який бажаєш. І, хоча у вуз вступних іспитів здавати не потрібно, документи абітурієнта просто не приймають, якщо за час навчання в школі горе-учень не набрав необхідної для даного закладу суми балів.

Так нехай же "сильнее грянет буря"!

(Переклад статті Головного редактора
порталу JobMarket з працевлаштування
і освіти Григор'євої О.Б.
"Буря разразится в мае..."
джерело: www.jobmarket.com.ua)

Попередня сторінка розділу: Статті